Останній американський герой. ВІДЕО

4 червня п’ять років тому скотарське містечко Гренбі штату Колорадо (США) з населенням 2200 чоловік нарешті дочекалося свого героя.

52-річний зварювальник Марвін Хімеєр встиг прожити у Гренбі кілька років, ремонтуючи автомобільні глушники. Його маленька майстерня знаходилась біля цементного заводу Mountain Park. На горе Хімеєра й інших сусідів заводу, він надумав розширюватися.

Зрештою здалися всі сусіди заводу. Але не Марвін. Його землю фабриканти так і не змогли придбати, хоча намагалися зробити це всіма правдами й неправдами. Однак всі ділянки навколо вже належали заводу.

Зневірившись у можливості «культурно» вирішити питання, чоловіка почали труїти. Оскільки всі землі навколо майстерні вже належали заводу, йому перекрили всі комунікації й під'їзд до будинку. Марвін вирішив прокласти іншу дорогу і навіть придбав для цього списаний кар’єрний бульдозер "Komatsu D355A-3", відновивши на ньому двигун у своїй майстерні. Міська адміністрація відмовила в дозволі на прокладку нової дороги.

У банку прискіпалися до оформлення іпотечного кредиту й пригрозили відібрати будинок.

Марно намагався Хімеєр відновити справедливість. Міські влада й чиновники штату, зрозуміло, були на боці акул капіталізму.

Не дивно, що судовий позов з Mountain Park Марвін програв начисто. Кілька разів «наїхала» інспекція по податках з роздрібної торгівлі, пожежна інспекція.

Санепіднагляд виписав штраф на $2500 за «junk cars on the property and not being hooked up to the sewer line» (на території «перебувають автомобілі, не підлягаючі відновленню при відсутності каналізації»). Складна для нашого розуміння претензія. Підключитися до каналізації Марвін не міг, оскільки земля, по якій потрібно було прокопати канаву, теж належала заводу й завод не поспішав давати йому такий дозвіл.

Оплачуючи штраф, Хімеєр приклав до квитанції записку з одного слова: «Боягузи».

Через якийсь час у нього вмер батько (31 березня 2004 року). Марвін поїхав на його поховання. Поки він був у від'їзді, йому відключили електрику, воду й опечатали майстерню.

Після цього він закрився в майстерні. Практично ніхто його не бачив.

Нарешті, 4 червня 2004 року, Марвін взяв реванш. За все.

На створення броньованого бульдозера пішло біля двох місяців за одними даними і біля півтора років за іншими. Марвін обшив його 12-мм сталевими листами, прокладеними сантиметровим шаром цементу. Обладнав телекамерами з виводом зображення на монітори всередині кабіни. Камери були обладнані системами очищення об'єктивів на випадок осліплення їх пилом.

Завбачливий Марвін запасся продовольством, водою й протигазом. А також боєприпасами.

За допомогою дистанційного керування він опустив на шасі броньовий короб, замкнувши себе усередині. Для того, щоб опустити цю оболонку на кабіну бульдозера, Хімеєр використав саморобний підйомний кран. «Опускаючи її, Хімеєр розумів, що після цього з машини йому вже не вибратися», - заявили поліцейські експерти.

О 14:30 він виїхав з гаража.

Марвін заздалегідь склав список цілей. Усіх, кому вважав потрібним помститися. «Іноді, - як він висловився в записках, - розсудлива людина повинна робити божевільні вчинки.»

Вогонь у відповідь Хімеєр вів із трьох напівавтоматичних гвинтівок крізь спеціально пророблені в броні бійниці ліворуч, праворуч і попереду. Однак, на думку експертів, він зробив все, щоб ніхто з людей не постраждав, стріляючи більше для остраху.

Для початку він проїхав через територію заводу, ретельно руйнуючи будинок заводоуправління, виробничі цехи й взагалі все до останнього сараю.

Потім рушив по містечку. Зняв фасади з будинків членів міської ради.

Зніс будинок банку, що намагався натискати на нього через дострокове повернення іпотечного кредиту. Зруйнував будинок газової компанії, що відмовилася після штрафу заправляти його кухонні газові балони.

Зніс будинок мерії, офісу міської ради, пожежної охорони, товарного складу, кілька житлових будинків, що належали мерові міста.

Марвін зніс усе, що мало хоч якесь відношення до місцевої влади, включаючи їхні приватні будинки. Причому виявив гарну поінформованість про те, кому що належить.

Хімеєра намагалися зупинити. Місцева поліція використала револьвери-дев'ятки й дробовики. По тривозі підняли місцевий загін SWAT. Потім лісових єгерів. Якийсь особливо лихий сержант заплигнув з даху на капот бульдозера й спробував скинути світлошумову гранату у вихлопну трубу. Важко сказати, чого він хотів досягти. Єдине, чого втратив в результаті бульдозер - це власне трубу. Газ водія не брав - монітори було видно й у протигазі.

Бульдозер прийняв більше 200 влучень - від службових револьверів до М-16 і гранат. Його спробували зупинити, перегородивши дорогу скрепером. "Komatsu D355A" без особливого напруження відкинув перешкоду.

Машина, набита вибухівкою, на шляху бульдозера теж не дала потрібного результату. Єдиним досягненням став пробитий рикошетом радіатор. Втім, як показує досвід кар'єрних робіт, такі бульдозери далеко не відразу звертають увагу навіть на повну відмову системи охолодження.

Усе, що змогла в підсумку реально зробити поліція - це евакуювати 1,5 тис. жителів і перекрити всі дороги, включаючи федеральне шосе № 40.

"Війна Хімеєра" завершилася о 16:23.

Бульдозер став на руїні універмагу «Гемблс». У мертвій тиші, що раптово настала, люто свистіла пара, вириваючись з пробитого радіатора. Його завалило уламками даху, він застряг і стих.

Спочатку поліцейські довго боялися наближатися до бульдозера, а потім довго проробляли діру в броні, намагаючись дістати зварювальника з його фортеці. Побоювалися останньої пастки, що міг улаштувати для них Марвін. Коли броню нарешті пробили автогеном, він був уже півдоби як мертвий. Останній патрон Марвін залишив для себе.

Як влучно висловився губернатор Колорадо, "місто виглядає так, начебто через нього пронісся торнадо". Місту дійсно була заподіяна шкода на $5 млн., заводу - на $2 млн. При масштабах містечка це означало практично повне руйнування.

Завод так і не оговтався від нападу й продав територію разом з руїнами.

Бульдозер хотіли поставити на постамент і зробити місцевою пам'яткою. Але більшість наполягала на його переплавці. У жителів містечка цей випадок викликає неоднозначні емоції.

Марвіна Хімеєра стали називати «останнім американським героєм».