Наркопровокація. «Мєнтура» : Апеляційний суд - 0:1

Історія міліціонера зі Срібного, якого звинуватили у розповсюдженні наркотиків більше року тому, лише через рік належно була поцінована колегією Апеляційного суду Чернігівської області.

Такого могло б і не статися, якби при владі б залишалася ті, хто вчора нагинав усю Україну.

У цій справі виграли апеляційний суд і колишній міліціонер із райцентру. І всі жителі Чернігівшини, хто прагне правосуддя.

Ця справа була крапкою над «і» у боротьбі з системною, що складалася в нашій області з луганської, вибачте, «мєнтури» і «сліпих» прокурорів.

Але і після доведення «хто є ху», ці самі «ху» з міліцейськими та прокурорськими погонами деякі спокійно сидять на своїх місцях.

Їм не страшна люстрація. Чому. Тому що система залишається майже тією ж…

«Без лоха – жизнь плоха»

Майор Срібнянського райвідділу міліції на Чернігівщині, батько 2-дітей (один на той час нещодавно народився) Сергій Голюшев 11 квітня 2013 року о 7:20 ішов на роботу по вулиці Леніна.

Він не знав і не віддав, що міліцейському начальству Чернігівщини – кров з носу – треба цього року обов’язково викрити у своїх рядах міліціонера – розповсюджувача наркотиків.

Якщо керівництво міліції не знайде свого міліціонера-наркоторгіця, значить воно на Чернігівщині погано працює. Й чернігівських (тобто луганських намісників) не погладить по голові головний мент України, друг Самого – Захарченко і «будуть питання».

Не хотіла ж високопоставлена луганська «ментура» викривати своїх керівників у Чернігівському обласному управлінні чи в районах області. Треба викрити такого мента -селюка і поставити річну галочку – виявили і посадили «перевертня».

Кругова луганська порука на Сіверщині

Розрахунок посадити «міліціонера-козла відпущення» був 100-відсотковим. Адже на Чернігівщині всі керівні пости у правоохоронних органах займали луганські.

Скаржитися – нікому. Начальник обласної міліції – луганський, прокурор – луганський. Головний СБУ-шник був не луганським. Але він на ситуацію не впливав. Не буду перераховувати луганських у судах.

А в райвідділах міліції області було - теж 8 луганських. Якщо якийсь місцевий міліціонер, на якого хтось би захотів повісти «діло» рипнувся – це було б рівнозначно голосу волаючого в пустелі.

Як лівша гроші у праву кишеню «ховав»

Отже, майор міліції Сергій Голюшев за 300 метрів від роботи – райвідділу - 11 квітня 2013 року о 7:20 «зустрів» у Срібному якогось Петрушова П.П. І тут почалася вистава від назвою «Лох-селюк і одночасно мент-наркоторговець».

Голюшев начебто «віддав» 25 грамів канабісу Петрушову – підсадному провокатору міліції. Петрушов віддав 800 гривень міліціонеру і зверніть увагу: лівша Голюшев взяв, за версією «мєнтури», ці гроші і поклав у праву кишеню. Безтолкові виконавці провокації!

А тепер спробуйте, для сміху, взяти щось правою рукою і покласти у ліву кишеню брюк. Або навпаки.

Вистава продовжилась –"вдруг менты, облава, заштормило море" - підключилися чернігівська і прилуцька «ментура». Вибачайте, цих провокаторів по-іншому назвати не можна. Побачите , що вони робитимуть далі.

«Антинарокотична» група під’їхала. Кинула Голюшева в машину і зверніть увагу: повезла не до райвідділу міліції за 300 метрів, як вимагає інструкція – «доставити в найближче відділення міліції для оформлення затримання», а кудись за околицю Срібного – подалі від людських очей.

Про там з ним говорили з годину «ментура» - невідомо. Без адвоката.

До речі, момент «передавання» грошей та наркотиків не фіксувався ні на відео , ні на аудіо. НЕ фіксувалися начебто «попередні домовленості» про передачу наркотиків. І таких процесуальних «дрібниць» від «ментури» по–луганських поняттях «аферопруденції» набирається ціла купа.

Нафіга козі баян та «рожок» від автомата

Невипадково Голюшева маринували на околиці Срібного. За цей час у його сараї, на якому не було замка, з’явився магазин з патронами від автомата. Правда, відбитків пальців Голюшева на ньому не було. Нащо рожок з патронами йому здався і навіщо «ментура» його підкинула в сарай – не було зрозуміло навіть людям у мантіях у Срібнянському суді першої інстанції, який засудив Сергія Голюшева 25 жовтня 2013 року до 6 років позбавлення волю з конфіскацією майна.

Цей райсуд «схавав» по понятіях більшість доказів, які йому підкинула «ментура» області.

До речі, суд першої інстанції навіть не звернув увагу на те, що у Голюшева на руках при освітленні люмінесцентною лампою не було виявлено слідів світіння. Це підтвердили учасники слідчих дій.

Зате при обшуку вдома у Голюшева, на який приїхали і провели його БЕЗ ПОНЯТИХ , знайшли і вилучили «наркотичні» гроші, які сім’я міліціонера одержала при народженні дитини.

Ага , ще одне. Під час обшуку у помешканні Голюшева ментура «загубила» у скрині в сараї без замка, а потім «знашла» ще майже 14 грамів канабісу.

Ну, все оце й уся провина Голюшева, на яку «повівся» Срібнянський суд, який впаяв Голюшеву 6 років з конфіскацією. До речі, за участю прокурора Гамора А.І. та Батрака К.С. .

Отак у нас у 2013 році, у жовтні місяці вершилося кривосуддя.

Забудькуватий Іуда-рибалка

Справа Голюшева «селюка і наркоторгівця» могла б і не відбутися, якби не така собі «легендована особа Петрушов П.П.». Це саме він - ППП - «купував» канабіс у міліціонера з Срібного. Це взагалі настільки міфічний мужик, що на засіданнях судів розказував масу казок. Проте, в них повірили далеко не всі.

Перший суд, у Срібному, повірив, а ось колегія Апеляційного суду Чернігівської області побачила, що Петрушов (ППП) – цей любитель канабісу - є великим казкарем з на дивовижу слабкою пам’яттю.

Цей ППП «пригадував» , що вони з Голюшевим пили і їздили на зимову риболовлю. Домовлялися про риболовлю по телефону. А уже на риболовлі звинувачуваний міліціонер, начебто, запропонував йому наркотики.

Але телефону Голюшева він не пригадує. Своїх номерів мобільного телефону він також не пригадує. Більше того, свій телефон ППП також втратив. Всі кінці – докази – у воду.

У суддів, мабуть, висіло на язику запитання:

-А чому ви не втратили свою голову? Чому «ментура» на вас розраховувала? На який гачок вона вас упіймала, що ви оце такі дурниці нам мелете?

Цей ППП не пам’ятав, хто з працівників міліції їхав з ним в автомобілі на закупку, на якій марці авто, хто сидів на якому сидінні. У цієї «легендованої особи» геть провалися пам’ять. Він не був ні жителем Срібного, ні Прилук, де звернувся до міліції «закласти мента-наркотогівця». Взагалі якийсь диверсант з навичками Іуди.

Як суд першої інстанції міг повірити, що цей ППП міг, ні сіло, ні впало, випивати з Голюшевим і поїхати з ним на зимову риболовлю, де відбулося «домовляння» про наркоту?

Риболовля і нормальна випивка – це речі, які відбуваються зі спорідненими за інтересами або за духом людьми. Нормальна людина ніколи не сяде випити з ким попало, або тим більше їхати на зимову риболовлю.

Навіть у суді цей «парашутист» ППП не зміг пояснити ЧОМУ , звідки і як він приїхав на риболовлю.

«Ментура» так засекретила цього ППП , що і колегія Апеляційного суду Чернігівської області зрозуміла – їх намагаються водити за носа.

Програш «ментури» і прокуратури

Колегія суддів звернула увагу - доказів по справі, яку склепала «ментура» за луганськими понятіями проти Голюшева - нема. Не пояснили суду і куди поділися оперативні докази по справі «роздруківка вхідних і вихідних дзвінків по справі між обвинуваченим та легендованою особою». Їх не було, як і відео- чи звукозаписуючих доказів.

А навіщо? Справу ж клепали по поняттях, а не згідно з чинним законодавством.

Тому колегія суддів зробила висновок, що «є об’єктивні підстави сумніватися в достовірності свідчень, працівників міліції (які вели справу), легендованої особи та понятих, а тому їх покази вважає недопустими доказами».

У підсумку колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області ухвалила:

«Вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2013 року щодо Сергія Голюшева в частині визнання його винуватим та засудження за частиною 2, статті 307 Карного кодексу України, - скасувати» і закрити кримінальне провадження.

ПОСТСКРИПТУМ. У рішенні суду нічого не йдеться про суддів Срібнянського суду, які ухвалювали неправомірне рішення і по-дитячому вірили в казочки. Сказано тільки , що «апеляційну скаргу прокурора – залишити без задоволення».

Чого просив прокурор? Захищав честь мундира?

Ні слова нема і про «мєнтуру», яка клепала цю справу. Як бути з ними? Хто підкаже?

Автор дякує адвокату по справі за можливість ознайомитися з її матеріалами.