Серійний вбивця затриманий у Чернігові. ФОТО

Відразу більш як на два десятки пунктів скоротився нещодавно перелік найбільш резонансних злочинів – навмисних убивств та розбійних нападів, скоєних у різні роки на Чернігівщині.

Днями завершено розслідування та направлено до суду кримінальну справу одного з найжорстокіших та найбільш холоднокровних убивць, викритого будь-коли на Чернігівщині від перших повоєнних років і до сьогодення.

Слідством доведено, що уродженець Борзнянського району Чернігівщини Дмитро Володько (імена змінено), який останнім часом проживав в обласному центрі, одноосібно або разом зі спільниками вбив одинадцятьох людей, 9 з яких – на території рідної області.

Також він брав участь у 12 зухвалих розбійних нападах на громадян, переважно в їхніх помешканнях. Між першим та останнім із задокументованих злочинів пролягла справжня часова прірва завширшки у 10 років.

Докладну розповідь про злочинний шлях цього зухвальця, перерваний чернігівськими оперативниками, варто розпочати з «кінця» – подвійного вбивства, що виявилося останнім у довгій вервечці жахів.

– 10 листопада 2009 року до Борзнянського райвідділу внутрішніх справ Чернігівщини надійшов виклик з села Ядути, що кілометрів за 20 від райцентру. Тамтешній сільський голова повідомив про вбивство у будинку місцевих підприємців, людей знаних і успішних. На порозі ванної кімнати в калюжі власної крові лежала мертва господиня з численними ножовими пораненнями. Її чоловік безслідно зник. Найкращі фахівці як з районної міліції, так і з обласного УМВС почали ретельний огляд місця події. Сантиметр за сантиметром вони досліджували помешкання у пошуках слідів, які могли б вивести на вбивцю, – розповів начальник УМВС України в Чернігівській області Олександр Михайлик.

Спочатку виникла підозра, що вбивство могло стати наслідком побутового конфлікту, і чоловік покійної переховується деінде. Однак ця версія «не протрималася» і півгодини: у гаражі біля будинку на оперативників чекала друга жахлива знахідка.

Під стареньким легковиком «Опель», в оглядовій ямі, дбайливо прикритій дошками від стороннього ока, лежав мертвий господар. Як виявилося, застрелений з вогнепальної зброї. Під час нетривалого, але прискіпливого огляду приміщення правоохоронці знайшли чотири стріляні гільзи від пістолета. Ці речові докази були вилучені, як і закривавлений кухонний ніж, удари яким відібрали життя нещасної господині.

Ще в момент огляду щойно виявлених гільз міліцейські фахівці звернули увагу на характерні особливості, які вже впали їм в око раніше, за рік до цих подій, у листопаді 2008-го. Так виглядали гільзи, викинуті зброєю вбивці борзнянського посадовця, відповідального за стан автошляхів у районі. Дослідження підтвердило: у Борзні та Ядутах, практично з річним інтервалом, «розмовляла» та сама зброя.

Посадовець-шляховик загинув під дверима власного будинку 19 листопада 2008 року. Повернувшись увечері з роботи, він звично відкрив в'їзні ворота, загнав машину у двір і тут же впав з простреленою головою. Того пострілу ніхто не почув... Про злочин стало відомо після того, як стривожилися домашні. Працювали найбільш досвідчені оперативники карного розшуку, слідчі, експерти-криміналісти. При огляді місця події встановлено, що у покійного зникли особисті документи, мобільний телефон, гроші та зв'язка ключів, в тому числі від службового кабінету.

Найбільш слушною здавалася версія щодо корисливих мотивів злочину, однак фахівці стали досліджувати всі можливі варіанти. Причини вбивства могли бути пов'язані з професійною діяльністю, що перебував на керівній посаді понад 20 років. Або ж з його політичною активністю як керівника впливового партійного осередку. Не відкидалася і побутова версія злочину. За кожною з версій правоохоронці провели безліч оперативних заходів, однак тоді ця робота не принесла жаданого позитивного результату.

– Тепер же, коли два вбивства були пов'язані між собою застосуванням однієї зброї, об'єднання здобутої в обох випадках інформації дало новий потужний поштовх до встановлення вбивці, – говорить Олександр Михайлик, – аналітична робота поєднувалася з комплексними оперативними заходами. Працівники міліції звертали увагу на найменші деталі. Адже обидва злочини відбулися не посеред безлюдної пустелі: обов'язково хоч хто-небудь когось бачив. І в райцентрі, і в селі люди добре знають одне одного, тож будь-який «чужак» впаде у вічі. Або ж нібито свій, місцевий, «засвітиться» двічі – й це теж стане приводом для прискіпливого вивчення його особи».

Поступово у правоохоронців сформувалися дуже ґрунтовні підозри стосовно причетності до злочинів такого собі Дмитра Володька. Цей молодик, чий вік ледь перетнув 35-річну позначку, народився у Борзні, там же минули його шкільні роки. Проте вже понад 10 років тому він перебрався до Чернігова, певний час працював охоронцем на підприємствах Чернігівського району. До батьківської хати повертався не надто часто, але якраз тоді, коли трапилися обидва вбивства, на кілька днів приїздив! Навіть більше: він побував на малій батьківщині й тоді, коли трапилася крадіжка у будинку все тих же ядутинських підприємців, згодом убитих.

Те давнє проникнення до садиби фермера та його дружини сталося більш як за два роки до вбивства, у вересні 2007-го. Господарі саме відзначали родинне свято, запросили чимало гостей. Гуляли у власному барі, розташованому в центрі села. А як пізно ввечері повернулися додому – виявили зламані замки, безлад в оселі, й найголовніше – зникнення карабіна ОКПО, що належав голові родини та був належним чином зареєстрований як нарізна мисливська зброя. Тепер же карабін міг стати ще одним вузликом на ниточці, яка вела від жертви до її убивці.

«Прочісування» контактів родини Володьків, зрештою, вивело оперативників карного розшуку на нового власника викраденої зброї. Цей чоловік, великий шанувальник вогнепальних «іграшок», зберігав у своєму господарстві (як з'ясувалося під час проведення санкціонованого обшуку) декілька одиниць незареєстрованої зброї. В тому числі карабін ОКПО калібру 7,62 мм, аж надто схожий на законну власність обікраденого фермера. Серійні номери на зброї були знищені, однак міліцейські фахівці, провівши спеціальне дослідження, зуміли їх відновити. Це справді був той самий карабін, що зник з будинку в Ядутах.

Накопичені докази остаточно зміцнили підозри працівників карного розшуку про причетність Дмитра Володька до всіх трьох (поки що) злочинів. Його було затримано.

Дмитро справді визнав свою участь як у крадіжці зброї, так і в убивствах. Також він назвав спільників, які допомагали йому у скоєнні обох злочинів проти фермерської родини. У 2007 році до багатого помешкання разом з ним проникли друг дитинства – борзнянець на прізвисько «Шило», а також житель села Ядути, який певний час працював у господарстві загиблого і добре знав усі ходи-виходи, а також де і які саме цінності зберігаються. Вдруге злочинна група йшла до того ж помешкання у зміненому складі: спільником у скоєнні вбивства подружжя підприємців виявився інший Володьків давній друзяка на прізвисько «Ганс», неодноразово засуджений за крадіжки та грабежі житель райцентру».

Виявилося, що перший похід «на справу» не розчарував основного зловмисника, і, йдучи удруге, він також сподівався на непогану здобич. Навіть більшу, ніж колись, бо ходили чутки, буцімто фермер планував розширити й без того вельми солідний парк автотракторної техніки, а тому накопичує великі гроші, та ще й ніби взяв у банку чималенький кредит. Жага наживи зовсім затьмарила розум нападників. Їм і на думку не спало, що виручка від проданого збіжжя навряд чи зберігатиметься в оселі господаря, а кредит, якщо й існуватиме в природі, найпевніше, буде безготівковим. «Вхопимо ласий шмат - і крапка!» - так думали зловмисники прямуючи на вбивство.

Першим у прочинені гаражні ворота увійшов Володько. Господар, який щойно повернувся додому, порпався біля «Опеля». Він повернувся до непроханого гостя і навіть встиг щось спитати, але замість відповіді побачив наведений на нього ствол пістолета з глушником у руці Дмитра. Один за одним відбулися чотири майже безшумні постріли. Володько разом з Гансом, що увійшов слідом, приховали мертве тіло і кинулися до будинку. Потім було катування господині, видані нею 4 тисячі гривень - всі гроші, насправді наявні в помешканні, кілька ударів ножем, перериті речі... А далі - мерщій не тільки з села, а і з території району, подалі від місця вбивства і можливих підозр. Не допомогло...

Найголовніший речовий доказ – 9-мм пістолет системи Макарова, з якого лунали вбивчі постріли і в Борзні, і в Ядутах – також було виявлено і долучено до справи. Щоправда, для цього довелося звернутися по допомогу до професійних водолазів, адже зброя разом з глушником та біноклем спочивали на дні річки Борзенки, яка перетинає райцентр.

Усвідомивши, що накопичених доказів цілком достатньо для доведення його вини у смерті трьох людей, Дмитро Володько почав каятися у старих гріхах, немовби прагнув зняти тягар з «душі». Виявляється, на початку «чернігівського» періоду в своїй біографії «тихий та сумирний» охоронець позбавив життя шістьох жителів обласного центру. Впродовж трьох років, з 1999 по 2002, він разом зі спільниками, склад яких не завжди був стабільним, вбивав чернігівців – від бізнесмена до пенсіонерки. Відповідною була і здобич: з одного помешкання вбивці виносили значні суми грошей, коштовні прикраси, побутову техніку та особисті речі жертви, в іншому ж мусили вдовольнитися сімома сотнями гривень.

Ще частіше ці «відморозки» скоювали розбійні напади, змушуючи жертв під страхом смерті віддавати усе цінне майно. Географія таких злочинів була значно ширшою, однак теж не виходила за межі області. Жахливі хвилини довелося пережити не тільки ряду чернігівців, а й одному землякові Володька - жителю Борзни, родині з селища Березне Менського району, двом родинам з села Замглай та одній з Любеча, що на Ріпкинщині. Крім цього, розбійники нанесли свої «візити ввічливості» до одного з магазинів та кафе у Чернігові. В першому випадку здобиччю стали всього лише 600 гривень, в другому - на сотню менше. Натомість у приватних помешканнях зловмисники, як правило, заволодівали значно більшими цінностями. Наприклад, в одного лише борзнянця вони відібрали 30 тисяч гривень (чимала сума за мірками 2003 року, коли й стався цей напад), майже 3 тисячі американських доларів, вироби із золота, побутову техніку. Ще у двох випадках суми захопленої іноземної валюти перевищували 3 тисячі доларів.

А от Володько-вбивця, бувало, працював і «на виїзді». 2000-го року, тоді ж, коли рікою лилася кров чернігівських жертв нелюда, він разом з двома поплічниками з'їздив «у справі» до Рівного. У тамтешній місцині, яку люди поміж собою звуть «Панським кварталом», негідники, вочевидь, готувалися застосувати свій розбійницький досвід. Проте на заваді став охоронець приватного будинку, обраного за об'єкт нападу. Хижаки без вагань вбили мужню людину, проте їм довелося вдовольнитися тим, що мала при собі жертва: обручкою загиблою, сотнею німецьких марок та невеликою сумою в гривнях.

Інше «виїзне» вбивство Володько скоїв самостійно. Навесні 2008 року він у Дніпровському районі Києва, неподалік відомого вагоноремонтного заводу, вбив місцевого жителя, труп якого розчленував, а рештки заховав якнайдалі одне від одного (ноги викинув у колодязь, голову в болото, а все, що залишилось, закопав у лісі).

Загалом, як незаперечно встановило слідство, спільниками Дмитра Володька під час скоєння різних злочинів були 24 особи. Всі вони наразі також притягуються до кримінальної відповідальності.

Головному фігуранту Дмитру Володьку висунуто звинувачення по восьми статтях Кримінального Кодексу. Серед обвинувальних статей: навмисне вбивство; розбій; крадіжка; викрадення вогнепальної зброї; незаконне поводження зі зброєю. Крім цього, Дмитру висунуто звинувачення ще й по двох статтях Кримінального Кодексу УРСР 1960 року – навмисне вбивство та розбій.

Наразі справу передано на розгляд до суду, який і визначить ступінь вини кожного з фігурантів та винесе обґрунтований вирок.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити