Вітчим застрелив пасербицю, її нареченого і себе

У неділю провели в останню путь Катю Горбачову та Діму Шевченка. Зібралося, мабуть, чи не все місто Прилуки (Чернігівська обл.). Особливо багато було молоді. Однокласники Каті, однокласники та одногрупники Діми, друзі, знайомі. Прийшли вчителі, рідні, сусіди.

Катя жила з вітчимом та меншою сестричкою у військовому містечку №12 і вчилася в одинадцятому класі школи №12. Діма закінчив Прилуцький агротехнікум і займався з матір’ю приватним бізнесом – продавали на Прилуцькому ринку одяг.

З матір’ю і батьком вони жили у квартирі однієї з багатоповерхівок, що у селищі заводу «Будмаш».

Катя і Діма почали зустрічатися минулого року. Влітку збиралися одружитися. П’ятого грудня, у п’ятницю, їхні молоді мрії обірвав фатальний випадок.

... Після уроків з товаришем на легковому автомобілі Діма приїхав за Катею у школу. Вони мали їхати кудись у своїх справах. Раптом дорогу водієві перерізав інший легковий автомобіль. Катя впізнала вітчима.

Подальші дії відбувалися блискавично. Останній вискочив із легковика. З мисливської рушниці він одним пострілом застрелив свою пасербицю. Смертельна куля наздогнала і Діму, який вискочив з машини, аби кинутися на захист дівчини. Водієві іномарки, в якій їхали хлопець і дівчина, чоловік наказав тікати, після чого приставив рушницю до власної голови і вистрілив…

Почувши постріли, мешканці будинку №151, біля якого і розвивалися події, викликали правоохоронців. На момент прибуття слідчо-оперативної групи бригада швидкої допомоги констатувала смерть хлопця і дівчини. Чоловіка у край тяжкому стані було доставлено у реанімаційне відділення центральної міської лікарні. У неділю через отримані травми чоловік помер у лікарні, так і не прийшовши до свідомості.

За неофіційною версією, причиною трагедії став одвічний конфлікт батьків та дітей.

Як повідомили у школі, де навчалася Катя, сім’я Горбачових нічим не відрізнялася від інших. Батько самотужки виховував дітей – двох дівчат. Катя була йому пасербицею, дочкою дружини від її першого шлюбу, менша донька була в них спільною. Остання навчається теж у школі №12 у восьмому класі. Свого часу вони всі разом жили в Ізраїлі. Спільне життя не склалося і чоловік з дітьми повернувся в Україну.

Він був військовослужбовцем, потім вийшов на заслужений відпочинок. Придбав квартиру, зробив ремонт. Одружуватися більше не став. Вирішив самостійно поставити на ноги дівчат. Піклувався, щоб вони були завжди нагодовані, одягнуті не гірше за інших.

Дбав і про їхнє виховання, хотів бачити у майбутньому чесними людьми, порядними жінками. Брав активну участь у шкільному житті. Охоче спілкувався з педагогічним колективом, завжди допомагав вирішувати питання ремонту класів. Брав активну участь в інших заходах. Зовні був завжди спокійний і врівноважений.

Про Катю теж відгукуються в школі позитивно. І вчителі, і однокласники говорять, що вона була гарною дівчиною, товариською, добре вчилася.

Від зустрічей Каті з молодим хлопцем батько був не в захваті. Він хотів, щоб донька більше приділяла уваги навчанню, не гуляла допізна.

Напередодні трагедії Катя не з’являлася вдома чотири дні. Знайшли її у родичів Дмитра. Молоді люди вирішили жити спільно і до одруження. Під час розмови у школі дівчина обіцяла батькові повернутися додому. А після уроків поїхала з Дмитром...

У місті подейкують, що вбивство сталося на грунті ревнощів – мовляв, вітчим мав стосунки з пасербицею. Однак сусіди розповідають, що ніколи не чули якихось там зазіхань, сварок чи скандалів. Сім’я жила тихо і мирно.

Скоріше за все, це всього лиш людські здогади. Правоохоронці з даного приводу ніяких офіційних версій поки що не називають. Порушено кримінальну справу за статтею 115, частина 2, пункт 1 (умисне вбивство).

...Хоронили Катю і Діму разом. Першим несли Дмитра, за ним Катю. Її прикрашав весільний вінок. Провести в останню путь свою дитину змогла і мати Катерини. Вона, кажуть, приїхала з Ізраїлю за викликом чоловіка за кілька годин до вбивства, але зустрітись зі старшою дочкою не встигла. Востаннє вона її бачила шість років тому.