Діагноз сільскої медицини – безгрошів’я

У далекій глибинці, в легендарних дрімучих лісах Чернігівщини на Коропщині, ходять жахливі байки про сільську медицину. Подейкують, що вона тут така ж дрімуча, як і ліси, а люди приречені на вимирання. Не дай Боже, хтось послизнувся, впав з печі чи когось ненароком покусав собака, а якщо серед ночі апендицит прихопив… Швидка тут швидко не бігає Швидка медична допомога – це ноги родичів, і щастя, коли у фельдшера хоча б велосипед знайдеться. Однак, що може сільський фельдшер, озброєний лише слухавкою та шприцем? Часто в селі навіть лікаря нема. До районної лікарні десятки кілометрів. Треба шукати, чим довезти хворого. Добре, коли старий амбулаторний “Бобик” ще бігає, а сусіди в курсі, у кого можна позичити бензину чи грошей на нього. Скільки часу мине поки це все знайдеш? Більшість селян – уже літні люди, часто самотні. Буває, впаде баба в хаті, нема кому й підняти. А знайдуть її сусіди через добу. Коли вже запізно.