Цілі Розвитку Тисячоліття

Початок нового Тисячоліття ознаменувався проголошенням сталого людського розвитку – стратегічною метою для всіх країн світу.

У 2000 році під час проведення Світового Самміту Тисячоліття лідери 189 країн, включаючи і Президента України, підписали Декларацію Тисячоліття Організації Об’єднаних Націй.

Від імені своїх народів вони визначили вісім Цілей у галузі розвитку, які згодом стали відомі як Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ). Країни зобов’язалися досягти ЦРТ та домовилися зробити наш світ кращим для усього людства – вже до 2015 року.

Світові лідери прийняли вісім Цілей, обіцяючи, що і багаті і бідні країни працюватимуть разом над подоланням крайньої бідності та голоду, наданням початкової освіти всім хлопчикам та дівчаткам, сприянням рівності між чоловіками та жінками, зменшенням дитячої смертності, покращенням здоров’я матерів, боротьбою з ВІЛ/СНІД та іншими небезпечними хворобами, забезпеченням стабільного розвитку природного навколишнього середовища.

Приєднавшись до Декларації Тисячоліття ООН Україна започаткувала процес досягнення світовою спільнотою визначених до 2015 року результатів в тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилася найгостріше.

У 2003 році глобальні Цілі розвитку тисячоліття були прийняті в українському контексті – це орієнтири в галузі розвитку на довгострокову перспективу, адаптовані з урахуванням особливостей національного розвитку нашої країни, узагальнені і кількісно вимірювані. Одночасно запроваджено щорічний моніторинг виконання завдань ЦРТ.

У липні 2009 року Мінекономіки України разом з Програмою розвитку ООН започаткували перегляд національних ЦРТ. За цей час підготовлено оновлену систему завдань та індикаторів національних ЦРТ з огляду на специфіку національного розвитку у посткризовий період та виклики сучасного глобального розвитку.

Результатом роботи стала нова Національна доповідь «Цілі розвитку Тисячоліття. Україна – 2010», що складає 7 цілей, 15 завдань, 33 індикатори, розроблена шляхом прозорого та відкритого процесу стратегічного планування та прогнозування тенденцій розвитку до 2015 року. В процесі підготовки даної доповіді взяли участь понад 100 представників урядових установ, наукових інституцій, агенцій ООН, міжнародних організацій, Федерації профспілок України, ділових кіл та громадських організацій.

Доповідь буде презентовано членами української делегації в Нью-Йорку 20-22 вересня цього року під час пленарного засідання високого рівня з питань ЦРТ в рамках Генеральної Асамблеї ООН.

Текст Національної доповіді «Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна – 2010» в електронній бібліотеці на www.undp.org.ua/ua/media/e-library

Цілі розвитку тисячоліття (Україна: 2010) 
та їх взаємозв’язок з розробленою Мінприроди стратегією національної екологічної політики України.

В Україні зберігається високий рівень техногенного навантаження. Перелік природоохоронних проблем, що вимагають нагальної уваги, включає збереження і поліпшення земельних та водних ресурсів, атмосфери, біорозмаїття, підвищення ефективності використання енергії тощо.

Тому одним із напрямків на шляху досягнення Цілей розвитку тисячоліття є екологічний напрямок: Ціль 7. «Сталий розвиток для довкілля», який формулює наступні завдання для України щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки:

1. Збільшити до 2015 року частку населення, що має доступ до централізованого водопостачання, зокрема до 90% міського населення та до 30% сільського населення.
2. Стабілізувати до 2020 року викиди парникових газів на рівні нижчому на 20% за рівень 1990 року
3. Стабілізувати до 2015 року забруднення атмосферного повітря та водних об’єктів. Для стаціонарних джерел забруднення – на рівні 4,7 млн.т/ рік, для пересувних – 3,2 млн.т/рік. Стабілізувати на рівні 8500 млн. куб. м/рік обсяг скидів стічних вод у поверхневі водні об’єкти.
4. Збільшити до 2015 року лісистість території України до 16,1% та площу природоохоронних територій. Збільшити лісистість території України. Розширити мережу природних заповідників, біосферних заповідників та національних природних парків до 3,5% від загальної площі території України і до 9,0% – загальну площу територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Завдання економічного, соціального та екологічного розвитку мають бути взаємоузгодженими і повинні визначатися з урахуванням основних принципів сталого розвитку. В Україні продовжується практика прийняття економічних, соціальних, технологічних і екологічних рішень без необхідного ув’язування їх в єдину комплексну систему на основі перспективної та збалансованої стратегії розвитку держави.

Важливим компонентом вказаної Стратегії сталого розвитку України має стати поданий на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року» та Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011-2015 роки», що розробляється Мінприроди і є головним механізмом реалізації Екологічної Стратегії.

Екологічна Стратегія є важливим політичним документом, що також визначений пріоритетним заходом діяльності Української частини Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС і є передумовою підписання Угоди «Про асоціацію між Україною та ЄС».

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України досягнута домовленість з Європейським Союзом про запровадження нової форми фінансової допомоги Україні, а саме прямої бюджетної підтримки з боку ЄС природоохоронного сектору України, що дозволить після прийняття проекту Стратегії Верховною Радою України додатково отримати до Державного бюджету України 400 млн грн.

Довгостроковою метою Стратегії є збалансоване та стале використання природних ресурсів, їх відновлення та гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення шляхом збереження та відновлення природних екосистем на всій території України.

Стратегія національної екологічної політики України на період до 2020 року ставить перед собою 7 цілей:

• Ціль 1. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості.
• Ціль 2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки
• Ціль 3. Досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища
• Ціль 4. Інтеграція екологічної політики
• Ціль 5. Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі
• Ціль 6. Забезпечення збалансованого використання природних ресурсів
• Ціль 7. Удосконалення регіональної екологічної політики

Важливо те, що перелічені напрямки Стратегії містять в собі і Цілі розвитку тисячоліття:

Доступ до питної води (централізованого водопостачання). Населення України має, в цілому, достатній рівень доступу до питної води, яка має відповідати національним стандартам якості. Разом з тим, у 2008 році більше половини підприємств централізованого водопостачання у містах надавали питну воду, що не відповідає вимогам існуючих державних стандартів.

З метою забезпечення населення безпечною питною водою Стратегія передбачає дотримання до 2020 року санітарно-гігієнічних вимог до якості поверхневих і підземних вод у місцях інтенсивного водокористування шляхом дотримання санітарно-гігієнічних вимог до якості води, що вживається для пиття та приготування їжі сільським населенням.

Викиди парникових газів. За оцінками Рамкової конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), загальний обсяг викидів в Україні неухильно зростає разом із зростанням економічної активності, збільшуючись в середньому на 6,6 млн. тонн на рік. Таким чином, Україна посідає 19 місце серед найбільших світових емітентів викидів парникових газів.

З метою зменшення викидів Стратегія передбачає впровадження та нарощення у промисловості та сільському господарстві відновлюваних та альтернативних джерел енергії (на 5 відсотків до 2015 року і на 10 відсотків до 2020 року) і збільшення використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів вуглецю. Паралельно пропонуються заходи з підвищення енергоефективності виробництва.

Забруднення повітря. Забруднення атмосферного повітря залишається однією з найгостріших екологічних проблем. Основними забруднювачами повітря країни є підприємства переробної (хімічна, коксохімічна, металургійна промисловість) та добувної промисловості (відповідно 33% та 21% шкідливих викидів) та підприємства-виробники електроенергії, газу та води (37%).

Для вирішення проблем забруднення атмосфери Стратегія пропонує зменшення обсягу викидів загальнопоширених забруднюючих речовин стаціонарними джерелами до 2015 року на 10 % і до 2020 року на 25 %, а також пересувними джерелами в результаті встановлення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах відповідно до стандартів Євро-4, а далі Євро-5.

Забруднення поверхневих водних об’єктів. Практично всі поверхневі та значна частина підземних водних ресурсів, особливо в районах розміщення великих промислових комплексів, відчувають антропогенний вплив, що проявляється у забрудненні, виснаженні й деградації цих об’єктів.

З метою вирішення проблем забруднення водних ресурсів Стратегія пропонує запровадження управління водними ресурсами за басейновим принципом та зниження до 2020 року на 15 % рівня забруднення вод забруднюючими речовинами в результаті реконструкції існуючих та будівництва нових міських очисних споруд.

Збільшення лісистості територій. Лісистість території України, що становить 15,6% практично не змінювалась протягом 2001-2008 років і є недостатньою.

З метою збільшення лісистості території України Стратегія пропонує збільшення до 2020 року площі залісення території до 17 відсотків території держави в результаті відновлення лісів та лісорозведення, а також здійснення заходів щодо забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів у відповідності з принципом екосистемного підходу.

Розширення мережі природних заповідників, біосферних заповідників та національних природних парків, збільшення загальної площі природно-заповідного фонду України. Відношення площі ПЗФ до площі держави («показник заповідності») становить 5,04%.

З метою розвитку заповідної справи Стратегія пропонує доведення до 2015 року площі національної екомережі до рівня (41 відсотка території країни), необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, введення в дію системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття і розширення площі природно-заповідного фонду до 10 відсотків у 2015 році та 15 відсотків загальної території країни у 2020 році;

Проведений аналіз свідчить про взаємне доповнення та синергізм Цілей розвитку тисячоліття, встановлених для України та Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року.

На сьогоднішній день впевнено можна сказати, що Стратегія та Національний план дій стануть ключовими документами природоохоронної галузі з реалізації Програми економічних реформ України на 2010 – 2014 «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», відображатимуть концептуальні елементи з реалізації передвиборчої програми Президента України - Віктора Януковича «Україна для людей» та ляжуть в основу сталого й відтворювального розвитку України та досягнення Україною - Цілей тисячоліття.