Військова частина хоче 300 тисяч від солдата-водія

Пам'ятаєте анекдот з 1990-х? Іде «запорожець». Ззаду врізається «мерс». Хто винен? Звісно, водій «запорожця». Правду кажуть, що найкращі анекдоти – зі справжнього життя. Лиш на відміну від реальності, коли потрапляєш в таку ситуацію, ну зовсім не смішно.

Осінь 2014 року. Активна фаза АТО. В країні мобілізація за мобілізацією. З військової частини, що на Чернігівщині, виїжджає військова колона...

На лафетах величезних тягачів везуть в зону АТО танки. Під час руху колони в останню машину влітає «мерс». Солдату, який за кермом військової техніки, заборонено зупинятись. Це може бути диверсія. Був наказ продовжувати рух. А військові зобов'язані підкорятись наказу.

За деякий час з'ясовується, що внаслідок зіткнення мерс був визнаний таким, що не підлягає відновленню.

За рік після ДТП солдата викликають "підписати протокол". Він не згоден з версією правоохоронців, але йому пояснюють: «тобі нічого не буде, строки пройшли, підпиши, це звичайна формальність». Підписав...

2016 рік. Судова повістка. Військова частина заявила до солдата позов про відшкодування заподіяної державі шкоди. Ціна позову майже 300 тисяч грн. А раніше військова частина програла суди водію "мерса".

Чи то соромно дивитись солдату в очі чи з інших, більш прозаїчних причин, представники військової частини в судовому процесі постійно змінюються.

Поле для доказування суттєво звужує преюдиція... Підписав. Не оскаржив. Не знав. "Попав". Але коли юриспруденція не взмозі виправити несправедливість, повинна вмикатися мораль.

Хто відрядив солдата до АТО? Хто зобов'язаний слідкувати за справністю транспортних засобів, які надаються у використання солдату?

Наскільки морально військовій частині в процесуальних документах однієї судової справи стверджувати про відсутність вини солдата в настанні ДТП, а в іншій – назвати його винним та жадати стягнути з нього останню сорочину?

Історія, що трапилась зі звичайним солдатом Александр Пасочка ще не завершилась. Два роки боролись та продовжуємо відстоювати правду в суді.

Втім, вона має повчальний характер: не вірити тому, що тобі кажуть; не підписувати те, з чим ти не згоден; ніколи не здаватись, як би безнадійно все не виглядало.

* * *

Представник в/ч у взагалі не знає, чи було письмове розпорядження командира щодо руху в колоні.

Також є обставини вважати, що водій мерса взагалі перевищив швидкість, а до мобілізованого солдата взагалі не можуть застосовуватися норми цивільного законодавства.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити