Репортаж з блокади ОРДЛО: рішучість людей, "винуватість" гвардійців, перші наслідки для ДНР

Ще по дорозі, на блок-постах, ми почали відчувати полярність відношень до тих, хто їде допомогти блокаді торгівлі на крові. Воїни ЗСУ, ледве почувши нашу відповідь на питання "Куди їдете, пацани?", одразу повертали зібрані документи, руку під козирок і "Щасливої дорогі, хлопці!".

Протилежна картина на блок-постах Донецької поліції і Нацгвардії.

Оточили авто, з собаками, "Всім вийти з машини!", речі з рюкзаків і сумок всі на землю, повний обшук автомобіля і майна.

Більше, ніж пів-години не віддавали документи: звіряли з базами, переписували данні, копіювали. Але без хамства, ввічливо по уставу.

Поки отці-командири вивчали наші паспорти, ми спілкувалися з нацгвардійцями.

- Ми ж тільки виконуємо свою роботу. Що нам приказали, те ми й виконуємо - кажуть тоном, ніби виправдовуються

- Та ми розуміємо. Але дивіться, якщо знову щось почнеться, то думайте, на кого ви направляєте зброю

- Ми давали присягу народу України

- А чиї накази виконуєте, народу України?

- …

Мовчать. Бо все чудово розуміють, кому служать , куди ми їдемо і де насправді народ України.

Група ніжинців вирушила на схід, щоб на власні очі переконатися, що ж саме відбувається на блокаді торгівельних шляхів з ОРДЛО. Бо в мережах багато різної інформації від якої вже кипить голова. В составі групи ветерани війни, волонтери і журналіст.

Перший блок-пост залізничної колії в передмісті Бахмута. Перехрестя залізниці і автодороги зі шлагбаумом. Одразу, на що ми звернули увагу - це реакція автомобілістів. Водії сигналять клаксонами, махають руками на знак підтримки. І це, зауважте, не Київ чи Полтава. Це Бахмут.

Спілкуємося з блокувальниками. Більшість - це ветерани війни, є цивільні, що приїхали з інших областей, а також місцеві, мешканці Бахмута.

- Підтримка місцевих, кажуть, дуже суттєва. Постійно несуть їжу, та все необхідне. Приходять на блок-пост і пропонують активістам свої помешкання щоб помитися, попрати речі, або просто відпочити в теплі. Люди підтримують нас, кажуть, що правильно все робимо, напевно сподіваються, що таким чином є шанс закінчити війну, яка всім тут вже поперек горла стоїть.

Розказуємо хлопцям про пригоди на блок-постах по дорозі сюди.

- Та не скажіть, сміються, не всі з поліції такі. Якось під'їжджає машина, через лобове скло бачимо нацгвардійця з кулеметом. Авто зупиняється, ми напружилися. З машини виходить кулеметник, в охапці двома руками тримає пачки сигарет. Кричить: "Ідіть, забеіть хто-небудь, це вам! Одеса з вами!"

На блок-постах триває повністю сухий закон. Від бійців жодного натяку на запах алкоголю, навколо жодної пустої пляшки, навіть з-під пива. Кажуть, що в них з цим дуже суворо. Біля вогню ведуться філософськи розмови, про історію та про майбутнє України. Таке враження, що знаходимося не в зоні війни з окупантом, а в кулуарах наукової конференції.

До нас підходить юнак в камуфляжі, з посмішкою запитує:

- Звідки приїхали, хлопці?

- З Ніжина.

- Та ви що! Я ж з батальйону ОУН, біля двох років воював. Це ж саме в Ніжині народився цей батальйон! Тепер це для мене теж рідне місто, там в мене багато побратимів.

- Нам дуже приємно!

Зустрічаємо колоритну фігуру - чоловік років 60, в камуфляжі з емблемою Правого Сектору, з-під шапки виглядає оселедець. Виявляється - веселий чолов'яга з місцевих. Це саме той герой соцмереж, що дав генералу Аброськіну ляпаса, коли влада намагалася зачистити цей редут. З задоволенням фотографується з усіма, розповідає різні історії з бойового чергування, про місцевих жителів. З сміхом згадує і той випадок, коли "зарядив" головному поліціянту Донецької області.

- А як ви блокуєте потяги?

- Собою. Стаємо на рейки і стоїмо.

- А не страшно?

- Так машиніст теж не хоче щоб тут фарш був. Ми на відстані попереджаємо, що блокуємо шлях, він раніше починає гальмувати. Правда в нас ще тепловоз є. Думаєте там одне вугілля везуть? Та вугілля - це відсотків п'ятнадцять від всіх перевозок. Там в обидві боки і ліс, і продукти і техніку везуть, навіть зброю. (Тут наші очі збільшуються в розмірі). А ви думали… це нам війна, а для них це справжній бізнес.

Далі вирушаємо на інший блокпост. Його називають 16-й редут. Він знаходиться вже поодаль міста і тому бійці тут не так обласкані місцевими, хоча не бідкаються.

Дорогу до них охороняє поліція. Поруч з наметами теж чергують кілька поліцейських машин.

- Вам тут не сумно, маєте компанію (сміємося, вказуючи на поліціянтів).

- Та, а що ж робити, така в них робота. Вони там мерзнуть, бідолахи, ми їм гарячий чай носимо.

На путях біля 16-го редуту стоїть заблокований товарний потяг. Бійці по черзі чергують біля нього. Як на роботу, кожного дня з окупованої території до цього потягу приходить машиніст. Локомотив треба періодично прогрівати. Бійці запевняють, що все одно состав далі не піде.

Тут блокують состави приблизно таким же методом, як і їх колеги, але на відміну, на цьому блок-пості є секретна зброя, яку вони не можуть показати, бо вона секретна. Після довгих вмовлянь і різних обіцянок, бійці 16-го погодилися видати секрет, але попросили нікому не казати.

Ну вам, наші читачі, ми розкажемо, але і ви теж нікому не кажіть, бо ми обіцяли. На 16-му редуті живе страшний пес. Бійці кажуть, що він чує потяг ще за кілька кілометрів. І як тільки состав наближається, пес кидається під локомотив і перекушує навпіл колеса.

Справжнє ім'я пса бійці вголос не кажуть, самі бояться, але іноді звуть його "Нєжданчик". Чутки про цього собаку переказують і на ОРДЛО. Подейкують, що його боїться і сам ху… Путін.

Звичайно, розмова зайшла і про нардепів, які підтримують блокаду - Парасюка та Семенченка. В народі українському до влади завжди з недовірою відносились та і питань багато в людей до саме цих нардепів: чому тільки зараз блокувати почали, або, та то вони просто піаряться, і ще подібне..

- Слухайте, пацани, кажуть бійці, ми вам так скажемо, як є: що б там не казали, нам пофіг, але якби не Семен, нам би реально був триндець, нас вже не було б. Семен нас тримає і ми йому довіряємо.

Задля повної картини ми спілкувалися і з місцевими мешканцями. Спілкувалися в Бахмуті і Лисичанську. Питали простих людей на вулиці. Може так випадково вийшло, що жодного противника блокади не знайшли. Вони напевно є, але нам не трапилися.

Люди розказали, що вугілля завозять в Україну, але і вивозять багато чого. "Все ж на наших очах відбувалося, ми все бачили. Наприклад, почали вирубувати масово навколишні ліси. На чорта воно нам таке здалося, хтось заробляє гроші, а ми залишаємося без лісу. А що ми скажемо, фронтова зона".

Один чоловік розказав взагалі, цікаву історію. Каже, що в нього в Донецьку рідний брат залишився. Так той зателефонував ось буквально вчора і каже, що, мовляв, багато говорити не буду, бо слухають, ти не дурний і так зрозумієш. "Ви навіть не уявляєте, що ви тут наробили. Шахтерам врізають зарплатню, бо вугілля нікуди дівати, дуже поменшало продуктів та товарів і ті значно підскочили в ціні. І починається справжня буза. Народ волає, нафіг нам здався той Захар, пішов він куди подалі і в тому дусі. Більше не скажу, думай сам".

Так от, каже той чоловік, тепер ви думайте, блокада невигідна нашим керівникам і ДНР-івським.

На останок, ми виказали бійцям свою підтримку, залишили їм трохи смачненького та кілька коробок сухих борщів, зроблених турботливими руками ніжинських жінок з організації "Солдатські страви". Тож передаємо нашим славетним жінкам взаємне вітання.

Вже коли ми прощалися з захисниками блок-постів, дізналися, що був встановлений ще один, на автотрасі, який блокуватиме фури з вантажем.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити