25 листопада — День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій

У 2006 році минає 73 роки з того часу, як голодна смерть у мирний період, на надзвичайно родючій землі обірвала мільйони людських доль.

Ще живі люди, котрі пам’ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками. Але з кожним днем події голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного і трагічного значення.

Коли говоримо про голодомор 1932—1933 рр., то маємо на увазі період із квітня 1932 по листопад 1933 р. Саме за ці 17 місяців в Україні загинуло щонайменше 5 мільйонів людей. В період насильницької колективізації радянська влада почала примусово відбирати в селян усе продовольство, прирікши їх на голодну смерть. Пік голодомору припав на весну 1933 року. В цей час в Україні вмирало 17 людей щохвилини, 100 — щогодини, майже 25 тисяч — щодня… Мова йде про МІЛЬЙОНИ безневинних жертв.

Радянська влада не зробила жодного кроку, аби подолати негативні наслідки соціального експерименту. Навпаки, все робилося для того, щоб їх посилити. Це був наймасштабніший прояв ГЕНОЦИДУ, спрямованого проти українського народу. I зараз ми повинні знайти в собі мужність визнати і переконати інших, що народ став жертвою страхітливого злочину. Ми маємо усвідомити, що нинішнє населення України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Але нас могло бути набагато більше…

У цей скорботний день, 25 листопада, кожному громадянинові нашої держави слід забути про свої політичні симпатії й антипатії і принаймні на мить солідаризуватися з тими українцями, які вшановуватимуть пам’ять своїх батьків, дітей, родичів, зрештою просто співгромадян, що стали жертвами страшних голодоморів і репресій.

Вшанувати пам’ять невинних жертв — це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

Саме цього дня, згідно з Указом Президента України В. Ющенка, повсюдно будуть приспущені державні прапори. У храмах відправлять заупокійні панахиди за жертвами голодомору та невинно убієнними під час політичних репресій. Відбудуться скорботна хода та покладання траурних вінків і горщиків із пшеницею до пам’ятників і на місця поховань жертв голодоморів і політичних репресій, а також вечори-реквієми.

О 13 годині біля пам’ятного знака жертвам політичних репресій (20-й кілометр Гомельського шосе) неподалік від села Халявина Чернігівського району пройде траурний мітинг. О 15 годині скорботні заходи продовжаться в обласній філармонії, де відбудеться вечір-реквієм (вхід вільний).

Звертаємося до всіх громадян із проханням: у суботу, 25 листопада, о 16 годині призупинити роботу на підприємствах, в установах і організаціях, а також рух транспорту в населених пунктах, увімкнути звукові сигнали автомобілів, і вшанувати хвилиною мовчання пам’ять мільйонів жертв тоталітарного режиму.

Закликаємо всіх небайдужих людей на кілька хвилин полишити усі свої справи і взяти участь у поминальній акції «Засвіти свічку». Просто засвітіть поминальну свічку чи лампадку біля ікони, пам’ятного знака, на майдані чи вдома на вікні — на знак пам’яті про тих, хто загинув голодною смертю в 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 роках і в часи політичних репресій.

Зважаючи на скорботну тематику урочистостей, просимо Вас утриматися 25 листопада від проведення розважальних акцій і вшанувати жертв геноциду та репресій.

Ми хочемо, щоб у цій акції взяв участь увесь український народ, бо голодомор 1932—1933 рр. торкнувся кожної родини. Ми постраждали всі, бо кожен втратив частку свого коріння. Тож давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими, сильнішими. Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

За інф. Управління з питань внутрішньої політики
Чернігівської облдержадміністрації