Дірява дорога у Прилуках: недогляд влади?

Повідомленнями про різні катаклізми рясніють сторінки друкованих видань, про них чи не щодня дізнаємося з радіо і телебачення. І якщо деякі з них це вибрики матінки-природи, то інші – результат халатності і бездіяльності посадових осіб. У такому разі цілком резонно постає питання: хто винен і чи можливо було запобігти трагедії, запитує тижневик "Деснянка вільна".

У Прилуках жителі вул. Шевченка протягом чотирьох років оббивають пороги владних кабінетів, пишуть до різних інстанцій, звертаються в газети і на телебачення, аби їх почули. Справа в тому, що по цій вулиці ще за радянських часів прокладено колектори, один з яких напірний. Окрім того, вулиця розташована на місті русла висохлої річки. Зважаючи на це, проїзд по вулиці було заборонено. Але кілька років тому дорожні знаки було перенесено так, що зі звичного маршруту вулицею Котляревського вантажівки почали курсувати вулицею Шевченка.

Дорожнє покриття не витримує навантаження багатотонних авто і просідає, а в деяких місцях провалюється. Після того, як постраждав мотоцикліст, потрапивши в одну з таких ям, жителі вулиці обгороджують їх гілками та автомобільними шинами, попереджаючи водіїв про небезпеку. Прориви на колекторі, під час яких нечистотами заливає не лише проїжджу частину, а й людські двори, стали звичною справою. Доведені до відчаю люди звернулися з проханням бути присутніми на черговій сесії міської ради і донести до депутатів інформацію про можливу катастрофу.

Запрошення громада отримала, проте слова їм сказати не дали. Обурені такою зневагою, вони з плакатом «Беркут, не знущайся над народом» зайшли до сесійної зали без дозволу. Але надавати слово представникам громади Прилуцький міський голова Юрій Беркут відмовився, оголосив перерву і залишив залу під вигуки «Ганьба!». На цій сесії Прилуцької міськради було вирішено обмежити рух вулицею Шевченка автівкам вантажопідйомністю понад 12 тонн. У відповідь на таке рішення влади 7 червня жителі вулиці Шевченка перекрили рух транспорту на своїй вулиці.

Валентина Куриленко, жителька вул. Шевченка:
– Моя сім’я живе в постійному страху. Наш будинок стоїть на розі вулиць Шевченка і Гімназичної, відстань від нього до дороги 2,5 м, низенький бордюр взимку зникає під шаром снігу та льоду. І коли фура, яка вища за наш будинок, повертає, серце завмирає від страху, що її занесе в нашу оселю, адже одного разу ми таке вже пережили. Весь будинок у тріщинах, коридор ремонту вже не підлягає, потрібно розвалювати і будувати заново. І подібні проблеми майже у всіх сусідів.

Людмила Тихонівна, сусідка пані Валентини:
– В мене також тріщини в будинку, штукатурка сиплеться, вікна дрижать. Вночі, коли їдуть фури, будинок так здригається, що спати неможливо. А під час проривів колектора сморід стоїть такий, що дихати нічим. Тут немає тротуарів, діти й дорослі вимушені йти проїжджою частиною, поряд із автівками, що дуже небезпечно.

Ірина Дудка:
– Під час руху вантажівок дім здригається, падає посуд, пересуваються меблі. В сусідньому будинку полиця впала мало не на дітей. А у нас у водовідвідному колодязі від вібрацій зірвало крани, залишивши будинок без води.

Наталя Гуцул, представник громади вул. Шевченка:
– За час наших походів міський голова жодного разу не поговорив із нами. А якби Юрій Володимирович, як хазяїн, прийшов і подивився на колектор, коли його було розрито, то зміг би побачити, що він зліплений зі шматочків і тримається на доброму слові. На прохання закрити проїзд вулицею Шевченка нам відповідали, що для цього потрібно 50 тисяч гривень, а в бюджеті таких коштів немає. Після нашого звернення на урядову лінію від місцевої влади ми отримали відповідь, що для того, аби перекрити рух на нашій вулиці, треба 266 дорожних знаків. На такий абсурд спроможна лише «конструктивна команда» нашого мера. Адже раніше рух вантажівок був саме вулицею Котляревського, на якій, до речі, за два квартали розташовано будинок, у якому проживає наш мер.

Ще на початку всієї цієї епопеї міський голова нам обіцяв обмежити рух транспорту 3,5 тоннами, але що далі, то тоннаж зростав і вже досяг 12-ти. Це не прос¬то бездіяльність влади, це знущання. Адже у разі чергового пориву постраждаємо не лише ми, а й усе місто. А зважаючи на те, що нині спека, окрім технологічної катастрофи, місто може отримати ще й бактеріологічну. Після нашої появи на сесії, приїжджали представники міліції, обіцяли встановити потрібні знаки. Ми чекаємо виконання обіцянок.

Олена Маслова