У столиці офіціант з Чернігова заробляє до 800 доларів

О 5:20 з району Масани в Чернігові вирушає перша маршрутка на Київ. На зупинці її вже чекають півтора десятка заспаних клієнтів. Дві жінки тримають у руках пледи та ”нашийники” — підковоподібні подушки для спання у дорозі, щоб голова не хиталася.

Усі прямують на роботу до столиці. Маршрутка витрачає до 2 годин на дорогу в півтораста кілометрів. Коштує 25 гривень.

Чернігівець Сергій Сипченко п’ять років працює офіціантом у одному зі столичних ресторанів. Дві доби він на роботі, дві — вихідний.

— Щойно влаштувався в ресторан, почав із двома друзями винаймати однокімнатну ”хрущовку” на Дарниці, — розповідає 25-річний Сергій. — А тоді господарі підняли квартплату. Мусили з’їжджати. До того ж почав зустрічатися у Чернігові з жінкою. Вона там жила з батьками й працювала. Має дитину — інваліда-чорнобильця від першого шлюбу. Спочатку найняли з тоді ще майбутньою дружиною квартиру. Потім нам неймовірно пощастило: на дитину дали однокімнатну від міськради. Її ми переробили на двокімнатну. Тобто в Чернігові в нас є все, окрім достойної зарплати. Звичайно, їздити важко. Кожен із нас мріє працювати там, де живе. Але де в обласному центрі навіть найкращий офіціант заробить 700–800 доларів?

За словами Сипченка, більшість з тих, хто їздить щодня на роботу до Києва — одружені. Частіше це фахівці неробочих професій. Років під 40, у краватках, із дипломатами. Будівельників можна побачити нечасто.

— Встаю о пів на п’яту, — розповідає про свій режим Сергій. — Їсти в таку рань не хочеться, тож снідаю на роботі. Одягаюся, виходжу на зупинку, стою, чекаю маршрутку. А очі заплющуються, хоч сірники вставляй. Особливо взимку, коли темно. В маршрутці моє постійне місце — третє зліва. У ”мерседесі” воно одиночне. Завалююся досипати. Водій їде зі швидкістю 100–110 кілометрів на годину. На станції метро Лісова будить пасажирів. Через 25 хвилин я вже на роботі. Постійні клієнти приходять снідати о пів на восьму ранку, мало не ламають двері ресторану.

Жити у Києві Сипченко і його друзі не хочуть. Мовляв, стомлюють постійний рух, шум, кіптява. Кажуть, що їздити з обласного центру дешевше. Навіть попри те, що ціни на проїзд до столиці піднімали вже двічі за рік:

— Найняти в столиці однокімнатну квартиру зараз коштує 500–600 доларів. А на проїзд маршруткою із Чернігова я витрачаю 400 гривень на місяць. Якщо їздити щодня, то на транспорт піде 800 гривень. Найбільший недолік — стомлює постійна їзда. Фактично не буваєш удома. Якось сміялися всією маршруткою. Один чоловік підійшов до водія і каже: шеф, їдь швидше, мені ще треба з жінкою покохатися, поспати й завтра знову їхати.

Окрім чернігівців, з області щодня на роботу до Києва їздять жителі Ніжинського, Носівського та Бобровицького районів. Електричкою до столиці вони їдуть по 2 год. Переважно працюють на залізниці й у метрополітені.

— У Чернігові зарплати в працівників розповсюджених професій у два-три рази нижчі, ніж у столиці. Офіціантові найбільше пропонують тисячу гривень, — говорить Максим Торжевський, 35 років, з обласного центру зайнятості. — Барменові — 1200.

Найбільше на Чернігівщині обіцяють платити директорам та головним інженерам підприємств — 4 тис. грн. По 3500 отримуватимуть водії-далекобійники. Від 2,5 до 3 тис. грн — електрозварники, муляри, головні економісти й інженери, столяри-верстатники.

— Найбільший попит на підсобних працівників. Зараз маємо 1200 заявок від роботодавців, — веде далі Торжевський. — Зарплата, як правило, 600–800 гривень на місяць. Чимала потреба в продавцях продовольчих і непродовольчих товарів — 600–800 заявок і обіцяна зарплата — 750–1200 гривень. Потрібні охоронці (800–1400 грн), водії автобусів та легковиків (800–2000), трактористи сільського господарства (1000–6000), вантажники (600–1000 гривень), прибиральники службових приміщень (600–900), бухгалтери (900–2000), слюсарі-ремонтники (1000–2500).