Нафта, «Укрнафта» і село: Природні ресурси – на користь громаді

На порядок денний 17-ї сесії Чернігівської обласної ради V скликання винесено ряд важливих питань громади Чернігівщини. Серед них – про виділення в оренду земельної ділянки у Прилуцькому районі ВАТ «Укрнафта».

Це підприємство торік не в повному обсязі виконало зобов’язання стосовно фінансування соціальної сфери нафтовидобувних районів області. Враховуючи цей факт, складно передбачити яким буде рішення облради щодо цього питання.

Cвоєю позицією поділився заступник голови обласної ради Олег Обушний.

— Олеже Олексійовичу, якщо не помиляюся, то ВАТ «Укрнафта, не дотримавши власного слова, знову просить обласну ради про виділення в оренду нової земельної ділянки. Це правда?

—Так, дійсно, ВАТ «Укрнафта» подала прохання до обласної ради про виділення із земель резерву Велико-Дівицької сільської ради Прилуцького району земельної ділянки (близько 40 соток) в оренду на 25 років для облаштування свердловини №11 Малодівицького нафтового родовища.

Це питання обговорено Президією та на засіданнях постійних комісій обласної ради і проект рішення буде розглядатися вже на пленарному засіданні. Але я особисто і фракція «Наша Україна» проти прийняття цього рішення у запропонованому варіанті, оскільки ВАТ «Укрнафта» не повністю виконала свої зобов’язання щодо фінансування «Програми соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2007 рік» за минулий рік.

До речі, цією Програмою передбачалося виділення 5млн. 520тис.грн на будівництво та реконструкцію об’єктів соціальної сфери. Але із затвердженої у Договорі суми ВАТ «Укрнафта» перерахувала лише 2млн. 920тис.грн., а решту 2млн.600тис.грн. наша область не отримала ще й досі.

Та справа не лише в цих грошах, справа у відповідальному ставленні до зобов’язань та системному підході стосовно розвитку інфраструктури населених пунктів.

Потрібно на законодавчому рівні закріпити такі умови видобутку корисних копалин, від яких не страждали наші люди. Бо внаслідок роботи «Укрнафти» на Чернігівщині - розбиті дороги, розорені землі, незадовільний стан довкілля, погана якість повітря, яким дихають люди, та якість води, яку вживають наші громадяни.

Викачавши нафту чи газ, «Укрнафта» виділить селу приблизно по 20 тисяч гривень на відновлення орних земель, і на цьому все. Інфраструктури тих населених пунктів, де стоять нафтові свердловин, залишається у вкрай занедбаному стані.

Відвідуючи, наприклад, села Українське, Болотницю, я особисто бачив як багатотонні вантажівки вже повністю розбили сільські дороги, які перетворилися на канави, по яких не те що проїхати – пішки пройти важко.

Багатства, які щедро дарує земля нашої Чернігівщини, обходять стороною територіальні громади.

Парадокс, але прикрий факт, з яким не можна миритися. Ті села, де цілодобово качають нафту, ще й досі здебільшого не газифіковані. І хоча лише одна нафтова свердловина дає мільйонні прибутки, однак місцева громада від цього майже нічого не отримує.

— Що саме Ви пропонуєте?

— Проблема в тому, що в жодному законі не йдеться про те, що розвиток інфраструктури територіальних громад повинен здійснюватися за рахунок підприємства, яке користується природними багатствами.

Згідно з нашим законодавством надра належать державі. Ліцензії на розробку та видобування корисних копалин надає Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, а органи місцевого самоврядування на місцях не мають важелів впливу.

От і виходить, що прибутки йдуть підприємцям, які займаються видобутком нафти і газу, а бруд та негативні екологічні наслідки від цього – місцевій громаді.

Тож потрібно на рівні Верховної Ради України створити такі умови, аби «Укрнафта» і подібні до неї структури повернулися обличчям до людей. Треба, щоб місцеві громади впливали на процес та умови видачі ліцензій, тоді будуть кошти і на ремонт доріг, шкіл, дитячих садків, ФАПів, інше.

— Марнотратне ставлення до природних ресурсів призводить до їх стрімкого вичерпання. Наскільки років ще вистачить корисних копалин нашої області?

— Складно, навіть, практично неможливо підрахувати. Але аналізуючи тенденції, можна зробити припущення, що корисні копалини: нафта і газ, які в області видобуваються з 1967 року, вичерпуються.

Наприклад, у 70-х роках минулого століття на Чернігівщині видобувалося щорічно в середньому 7-8 мільйонів тонн нафти. Найбільше було її видобуто у 1972 році - 8 мільйонів тонн, а з 80-х років почалося поступове скорочення видобутку.

Треба сказати, що за часів Радянського Союзу з України викачували все, що можна, нафту в тому числі. Навіть перший газопровід в СРСР «Дашава-Москва» проклали для забезпечення українським газом російських міст, в першу чергу столиці країни Рад. А на 25 з’їзді КПРС прийняли рішення, яке унеможливлювало газифікацію сільської місцевості , що обмежувало можливість людей користуватися цими ресурсами.

Тепер наша держава змушена купувати енергоресурси в Російській Федерації за майже світовими цінами. Зараз в області щорічно видобувається приблизно 500-600 тисяч тонн нафти. Так, в 2007 році на Чернігівщині видобуто 504, 4 тис. тонн нафти. В п’яти районах області (Варвинському, Прилуцькому, Ічнянському, Борзнянському, Талалаївському) діє 225 свердловин. На Талалаївський район припадає 50 відсотків усієї видобутої нафти в області.

З часом родовища корисних копалин вичерпуються, а села, в яких цілодобово качають нафту, нічого, крім скупої орендної плати за експлуатацію землі не має. Тому ми вимагаємо бережного ставлення до природних ресурсів, збереження чистого довкілля, як гарантію здоров’я людей та справедливого розподілу коштів державою за видобуті корисні копалини.