Антиутопія «2004» епохи Кучми-Ющенка

Творче об’єднання пригодників і фантастів збиралося в приміщенні Національної спілки письменників України щоб привітати вихід книги - роману «2004» чернігівського письменника Ростислава Мусієнка.

Цей твір уже відомий радіослухачам України ще з 2005 року. А з 28 квітня Національне радіо о 17.10 буде щодня транслювати в ефірі 2,5 годин радіофільму «2004».

А представляв твір і вів творчий вечір письменника - Микола Славинський.

  В Інтернеті твір Ростислава Мусієнка також був опублікований ще в травні 2005 року – «Високий Вал» дає вам таку можливість хоч зараз, якщо ви не встигли цього зробити.

Обговорення в Національній спілці письменників зводилося до найголовнішого - автор написав чудовий фантастичний твір про нашу реальність. Фантастика про реальність – парадокс, але це так!

«Дісталося» Мусієнку сповна:

- Це чоловік надійний, а його твір - скрупульозний. Слава (це про Мусієнка - С.В.) професіонал у всьому: в радіожурналістиці, потім  - на телебаченні і прозі також. Мені здається, що там, в його шухляді ще щось лежить.

Від суми і від Кучми – не зарікайся

Мусієнко, він  же – автор, був відверто небатослівним:
- Твір  був написаний за 2 місяці 2004 року. Влітку (перед президентськими виборами - С.В), коли вся країна завмерла в очікуванні, що буде далі.

Хоча працював над твором недовго, але зібрав суспільний досвід всього життя. І пам’ятаю вислів «Не дай  вам боже жить в епоху перемін».

Коли зараз читаєш  партійну пресу і порівнюєш із минулою, то бачиш як виросло мистецтво маніпулювання свідомістю. Ця тема дуже давно хвилювала фантастів. Від насильств фізичних перейшли до насильств духовних.

…Кінцівка трагічна. Але герой, не зважаючи на загибель, робить правильний  вибір.

Радіофільм

Присутні відзначали специфіку появи літературного твору. Спочатку роман дійшов до слухача в формі радіопостановки, і лише через два роки до читача помандрувала книга. Можливо, випадок з романом Мусієнка є унікальним.

 Якісно новий рівень радіотвору – справжній радіофільм прозвучав перед Великоднем у березні 2006 року. З 28 квітня 2008 року -  перший день після Великодня «2004» знов звучатиме на Національному радіо. 5 днів перестороги нашому суспільству звучатимуть з 17.10 по півгодини. Заслужений  журналіст України Василь Бирзул виконує роль  головного героя в цьому радіофільмі.

Як робиться радіокіно

Першим, на Першому національному радіоканалі схопився за роман «2004» у 2005 році віце-президент Національної радіомовної компанії України Олександр  Бутко. Після прочитання ще рукопису роману він запропонував – озвучити. І вибрав жанр – радіофільм.

Як один із співавторів радіоверсії роману, на обговоренні в Спілці письменників виступив і  Олександр Бутко:

 -  Знаю Мусієнка як автора фантастичних оповідань. А коли прочитав 4-6 сторінок роману, то почув як звучить ця книга. Настільки майстерно була виписана мова героїв. Уявив, як можна озвучити на голоси – автор окремо, а герої окремо. 

Спочатку ми думали зробити 3 серії, потім  - 4 потім 5. Було шкода, але що поробиш – жанр. Скоротили до 2-х з  половиною годин. Адже це - радіокіно. Можна включати радіо в машині і слухати, і наче бачити.

Дуже цікавою була робота екранізацією. Ми запросили кілька  акторів, щоб вони озвучували.  Петро Бойко озвучував друга. Василь Бирзул зіграв журналіста. Талановиті діти-студенти з  його курсу  озвучували – зіграли роль другорозрядних  персонажів.  О 17.10, де в ви не були в Україні – включайте і слухайте.

І додам, хотів би,  щоб Ростислав  Мусієнко написав ще щось таке, що б назавжди увійшло в літературу.

З  країни задзеркалля

Під час багатьох виступів лунала одна схожа думка «Влада, здається, робить  все  для того, щоб  роман «2004»  залишався актуальним ще дуже довго».

 Виконавець головної ролі  в радіофільмі,  Василь Бирзул, який , як і автор твору, знає мас-медійну кухню зсередини, був влучним у висловах.

- Ростислав осмислив тележурналістику, як професію. Він знає, як доводиться працювати журналісту в стані ідеологічної війни. Його стратегічне мислення  дозволило осягнути трагедію нашого життя і системи.

Не можна, сказати, що головний герой позитивний, у нього більше  недоліків, ніж позитиву.

Ця книга про нас.  Знаменитий «олівець» на Мельникова в романі – «фломастер». Ми і досі живемо в часи, коли існує «міністерство правди».  Все це описано у книзі. Це жорстока книга, бо дійсно - ми  живемо у задзеркаллі.  Нас поселила система. Влада говорить з нами через  Інтернет, екрани телебачення і впливає на нас.

Чому навчилася Україна після 2004-го?

Від авторів радіофільму можна було почути слова, що вони хотіли швидше екранізувати роман «2004», щоб процеси демократизації не знищили актуальність цього твору. Але…  Всі з сумом констатували: пройшло кілька років і… нічого суттєво не змінилося. Твір залишається актуальним...

Погляд поетів

Тому на презентації книги лунали хороші слова літераторів.

Олексій Довгий:

- Коли я слухав радіофільм, то бачив героїв.  Колись Володя Корнійчук  намалював словами пташку, і я її побачив. Так словами малює і Мусієнко.

Петро Куценко:

- Якою б прекрасною не була радіоверсія, але прекрасно, що ми тримаємо книжку. У ній слова чіпко тримаються одне до одного. Це чудова сучасна українська проза. Інтелектуальна. Пригодницька.  Мусієнко не впадав у поверховість, бо завжди  тяжів до аналітики. В романі він постав як хороший прозаїк.  Філософічність цього твору - глибока. Побажав  би, ще  написати гарні твори про наше фантастичне сучасне життя. 

З погляду історії

Олександр Добриця, історик:

 - Мусієнко в романі «2004» показав як творилася фантастика наших днів. Він ухопив суть системи.  Твір доводить, що так легко знов вступити на цей же шлях. Варто, щоб знайшовся Наполеон  і повів нас  у світле, чи не зовсім, майбутнє .   Це роман – застереження. Автор зміг побачити  і реалістично показати систему. Такого твору у нас більше нема. І що не кажи, талант талантом, але тут ще потрібна була сміливість. 

Що потрібно для книги?

На презентації роману можна було бачити, як вимальовується портрет автора і його твору. Критики можуть сперечатися  чому «свічку» чи «олівець» назвали «фломастером»,  а «кобру» - «гідрою». Аби  доскіпливий критик  прочитав, то може б роман вийшов і  в кращому  вигляді, але у нас критики теж «хворіють» на загальну хворобу суспільства  - гроші чи  інше захворювання «кукушка хвалит петуха за то, что он хвалил кукушку».

Володимир Бочкарьов:

 - У цій книзі є три речі.  Вона талановита, бо коротка. Вона актуальна, бо в цій фантастиці ми продовжуємо жити. І по –третє, вона  - рідною мовою. Бажаю успіху.

Микола Славинський:

  - Зараз література знаходиться під тиском кон’юнктури новітніх критиків. Це означає, що сам про тебе ніхто не напише, як має бути:  розкрив, прочитав і – написав.  Про справжній літературний клопіткий процес думають десятоків критиків. На жаль. 

Наша комісія - творче об’єднання пригодників і фантастів діє більше 30 років. І доводиться відзначати - не так  часто з’являються твори такого рівня.

Література і… трамадол

А на письменницькій кухні  журналісти можуть почути багато думок здорового  глузду:

«Якби ми так пропагували свої книги, як по телебаченню пропагують «трамадол»  чи будь-які розрекламовані ліки, то не було б у нас проблем з духовністю і літературою»

«Нам в СРСР вбивали в голови – ми найбільш читаємо. Як би не так. В Англії читали і читають. В газетах друкують, що пишеться книга, повідомляють, коли вона вийде. І, навіть, де буде продаватися!»

Автор роману під кінець обговорення подякував і весело пожартував:

- Мені найбільше сподобалася думка, що твір потрібно екранізувати!

На знімку: Ростислав Мусієнко з натхненницями роману – донькою і дружиною, перед розчиненими для нього дверима Національної спілки письменників України.  Фото автора.

 До теми:

• 2 0 0 4