Музей-садиба Олександра Саєнка в Борзні святкує 25-річчя

Борзнянський художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України О. Саєнка гостинно відкрив двері для відвідувачів рівно чверть століття тому - 5 листопада 1996 року.

Про історію музея розказав журналіст Андрій Донченко.

Готуючись до виступу на мистецькому святі, коли територія Борзнянського художньо-меморіального музею «Садиба народного художника України О. Саєнка» ще не наповнилася глядачами, народний артист України Василь Нечепа міг спокійно оглянути родовий будинок мистецької династії та поринути у тишу і спокій розлогого саду, вдихнути на повні груди повітря, настояне на ароматі різнотрав’я, постояти в прохолоді крислатого дуба…

– У таких місцях виникає бажання творити прекрасне, адже це унікальне місце, де б’є джерело позитивною енергії, – сказав він.

Отак стисло і в повному обсязі знаменитий лірник охарактеризував відомий на весь світ музей, що гостинно відкрив двері для відвідувачів рівно чверть століття тому: 5 листопада 1996 року.

Музей Олександра Саєнка розташований в будинку, який збудував у 1902 році збіднілий поміщик Силич. У тому ж році будинок придбав батько художника, Ферапонт Петрович Саєнко. Тут Олександр Саєнко прожив більшу частину свого життя.

– Пам’ятаю, яким теплим та світлим був той день, –згадує беззмінний директор музейного закладу Ніна Храпач, – якою радістю сяяли очі кількох сотень борзнянців і гостей міста, які зібралися на урочисте відкриття музею.

Перші відвідувачі музею. 5 листопада 1996 року. Фото Ігоря Перегуди.

Не приховувала в той день радості і українська художниця декоративного мистецтва, мистецтвознавець Ніна Олександрівна Саєнко. Саме вона залучила числені громадські організації і державні установи, видатних діячів науки та культури, комерційні банки, які домогли у втіленні її мрії – щоб рідне місто отримало справжній музей Майстра сонячного колоса. Крім того, дочка митця передала більше тисячі експонатів – особистих речей художника, його творів, фотографій, листів, документів, частину родинної бібліотеки.

Звісно, левова частка роботи лягла на плечі борзнянців. Значна заслуга у тому, що Борзнянщина отримала музей-красень, належить тодішньому голові райдержадміністрації Миколі Олександровичу Лозі.

– Користуючись нагодою, хочу згадати добрим словом інших керівників, які нам допомагали в будівництві: Олександра Петровича Кашперка, Сергія Анатолійовича Батрака, Анатолія Миколайовича Койду, Бориса Андрійовича Силка, Володимира Миколайовича Биковича, Івана Григоровича Іванія, Юрія Романовича Тутіка, Анатолія Миколайовича Чоботаря, Володимира Григоровича Гуменського, Леоніда Олексійовича Стахорського, – каже Ніна Храпач. – Також долучилися до створення музею і всіляко підтримували його відомі земляки-благодійники – уродженці Любомудрівки, брати Олег, Юрій, Тарас і В’ячеслав Проценки.

Тож хай ще не одне десятиліття за будь-якої пори року музей гостинно приймає відвідувачів, які приїжджатимуть сюди з усієї України та з-за кордону, аби більше дізнатися про твору родину, яка зробила помітний внесок у розвиток історії і традицій Борзнянського краю.