Очевидці – про Корюківську трагедію

75 років тому їх мало не стратили під час каральної операції у Корюківці. Ганні Нековаль та Володимиру Костюку дивом вдалося врятуватися.

Корюківську трагедію історики називають наймасовішим злочином проти людяності під час Другої світової.

Ганна Нековаль разом із десятками односельців шестирічною дівчинкою вона йшла в колоні на страту.

Із колони Ганну витягла мати. Двоє її братів, боячись покарання, пішли з усіма. Цього ж дня їх розстріляли фашисти у чайній.

Разом з іншими родичами їх у погребі сховав дядько. Там, згадує Ганна, перечекали наліт, і вдруге дивом уникли смерті.

У 43-му році у Корюківці на Чернігівщині фашистські каральні загони розстріляли майже сім тисяч жителів та спалили місто дотла.

Так гітлерівці покарали партизан за диверсію. Вони влаштували її після того, як у місцевій тюрмі опинились дружина та двоє синів Феодосія Ступака – командира диверсійного підрозділу. Партизанські групи напали на місцевий окупаційний гарнізон у ніч на 27 лютого, однією з задач було визволення ув’язнених.

Про ті криваві події не знайти жодної згадки в підручниках історії. Попри те, що Корюківська трагедія вдесятеро масштабніша за французький Орадур та у 45 разів -за білоруську Хатинь, жоден із карателів не відповів за цей злочин. Очевидці ж ті часи і досі згадують з болем.

Володимиру Івановичу тоді було дев’ять років. Його сім’я майже два сторіччя живе навпроти місцевої церкви. Саме тут вони ховались від розстрілів.

Як виглядав німецький офіцер, що привіз карателів до церкви, він запам’ятав в деталях.

Від вірної загибелі людей врятував священик. Він, згадує Володимир Іванович, впав у ноги німцю, цілував його чоботи та молив змилуватись.

Сьогодні відзначають 75-ті роковини Корюківської трагедії. Пам’ятник її жертвам стоїть на місці страти, де колись був ресторан. Саме сюди, як і кожного 1 березня, Ганна Нековаль та Володимир Костюк принесуть квіти.