Кіпіані і Корчинський про «Великих українців»: Технології чи сигнал для сучасної еліти? Ексклюзив!

Завершився масштабний телепроект «Інтеру» «Великі українці» - змагання історичних постатей, уособлень такої різної України: сучасної і архаїчної, інтелектуальної і спортивної, войовничої і гуманістичної.

Чи можливо визначити найвеличнішого українця? Які тенденції виявило голосування? Наскільки передбачуваним став результат? На ці запитання в ексклюзивному інтерв’ю «Високому Валу» відповіли шеф-редактор «Великих українців» Вахтанг Кіпіані і автор фільму «Богдан Хмельницький», відомий публіцист Дмитро Корчинський.

Вахтанг КІПІАНІ: Результат є абсолютно непередбачуваний, не прогнозований. Він мене здивував і обурив.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: Я не намагався щось передбачити. Це все випадкові обставини. Випадкові люди голосували у випадкових обставинах. У телевізійному проекті. Який весь тримається на випадку. Тому передбачати не було сенсу і я цим не займався.

- Чим керувалися люди, коли голосували за Ярослава Мудрого? Це той, кого найменше знають, чи щось інше?

Вахтанг КІПІАНІ: За всіма даними Ярослав Мудрий був лише четвертий і жодного дня до дня голосування він навіть на третє місце не виходив. Але за один день прийшло близько 550 тисяч за Ярослава Мудрого. Я переконаний, і багато фактів це доводять, що це є організоване голосування. На жаль, не знаю ким.

Можу припустити, що це вигідно людині, яка презентувала цього історичного діяча. Може, комусь іншому. Але факт залишається фактом, що це голосування не сотень тисяч людей. Це голосування кількох десятків людей, про що є переконлива інформація.

Тут я не буду навіть обговорювати. Це технологія. Тут раціонального вибору немає. Можна припускати все що завгодно. Але як сказано у Кримінальному кодексі «за попередньою згодою осіб»… Це є спланована акція. На жаль, не знаю, хто за нею стоїть.

Важко сказати. Такий великий відрив схожий на якусь технологію. З іншого боку, гадаю, голосували методом виключення. Тобто ті, хто не хотів голосувати за новоукраїнських діячів, в той же час не хотіли голосувати за такі явно дивні фігури в цьому контексті як Лобановський і Амосов. Тому вирішили: «Давайте, мабуть, проголосуємо за Ярослава Мудрого». Тобто це нейтральна фігура, але в той же час фігура справді масштабна. На відміну від Лобановського, яка масштабна фігура тільки в спорті. Чи Амосова, який є масштабною фігурою тільки в своїй галузі.

- Наскільки адекватно проголосувала публіка? Наскільки результат відповідає поглядам середнього українця?

Вахтанг КІПІАНІ: Загалом, крім першої позиції, це тенденція. Яка спостерігалася протягом 4-х тижнів. Тому це є матеріал для оцінок соціологів, психологів, істориків. Люди, яких називали хрестоматійними українськими персонажами, - Леся Українка, Іван Франко, Григорій Сковорода, Богдан Хмельницький, - вони набрали відносно небагато. Водночас очевидним є високим рейтинг Тараса Шевченка. За моєю оцінкою він зайняв третє місце, але потрапив у таку пастку: значна частина людей вважає, що він і так великий. То навіщо за нього голосувати, коли за нього і так хтось проголосує?

Високе місце Миколи Амосова – це феномен великих українців. Це народна ініціатива, у всі дні крім останнього він посідав друге місце. І це гідний вибір, бо Амосов презентує мозок і інтелект нації. Мене це здивувало тоді, коли він з’явився у десятці. Потім його згадали і він став одразу своїм.

І це сигнал для наших еліт: той «бєссєрєбрєнік», що працює не на власну кишеню, а на громадський інтерес, буде суспільством поцінований гідно.

Перше місце Бандери, що було зафіксоване без цього вкидання, - це самоусвідомлення великої частини активних молодих людей. Це спосіб протесту і протестне голосування проти неукраїнськості сучасної України. Плюс це виклик і голосування за образ Бандери як образ дієвої і сильної України, України якої зараз просто немає, але до якої люди хочуть долучитися.

Звичайно, технологія вкидання голосів за Ярослава Мудрого – це унеможливлення лідерства Степана Бандери. Тільки так. Я абсолютно переконаний, що будь-які розмови про «голосування мудрого народу за європейський вибір», - це лукавство. Якби Ярослав Мудрий саме так сприймався українським народом, він би лідирував і змагався з найближчими історичними наступниками.

Але він зайняв певну позицію і з цієї позиції не рушив. Я точно знаю – це було голосування кількох десятків телефонів.

Тобто люди обрали те, чого не вистачає сучасній Україні. А не вистачає дієвості, не вистачає патріотизму, інтелекту. Ну і Шевченко... Це бренд України.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: Думаю, що середній українець толком не знає жодного з тих людей, що увійшли в десятку.

- Чи можна взагалі виділяти головного великого українця? Якось порівнювати абсолютно різні постаті?

Вахтанг КІПІАНІ: Можна звичайно. Бо це звичайна телевізійна гра. Але ігри теж бувають різними. Під час цього проекту люди згадали 14 тисяч імен. І якщо ми бачимо таку гідну десятку яка є, і немає якогось випадкового чи неправильного персонажа, значить це правильний вибір.

Відповідно, гра продовжується і серед цієї десятки люди обирають першого.

Звичайно, це не означає, що другий, третій, … десятий є гіршими. Просто в даний момент вони мають меншу суспільну підтримку. Ось і все. Тому згадане вкидання голосів – це зневага до сотень тисяч людей, які щиро своїми гривнями голосували за своїх героїв.

Не забувайте, що це не ми придумали. Це британський проект, який пройшов у 16 країнах світу. Зараз готуються «Великі греки», потім «Великі росіяни»…, точніше «Имя России». Це світовий бренд, де люди оцінюють сучасників, попередників. Кому це не подобається і хто вважає це нелогічним, просто не бере участі в цьому. Але ж понад мільйон людей взяли у цьому участь.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: Безумовно, будь-яке порівняння – умовність. Але така гра має сенс, як і будь-яка інша гра. Тобто, гратися потрібно.

- Хто мав би стати найголовнішим серед великих? За кого голосували Ви особисто?

Вахтанг КІПІАНІ: Свій головний голос я віддав за Василя Стуса. Але в моїй десятці, яку я оприлюднив, були і Тарас Шевченко, і Степан Бандера, і Леонід Биков, і Іван Малкович, і Валерій Марченко, і Василь Овсієнко, і В’ячеслав Чорновіл… Це був мій особистий погляд і на минуле України, і на її сучасність.

Моя старша донька, якій 10 років, голосувала за братів Кличків, за Лесю Українку. В її десятці була Руслана. Бачте, навіть в одній родині бувають різні погляди на історичний процес.

Якби не це вкидання голосів, я в цілому задоволений проектом. Я думаю, він виконав своє стратегічне завдання, він змусив людей погортати сторінки історії та оцінити сучасників.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: Безумовно, голосував за Богдана Хмельницького. Це дійсно ключова фігура українського націогенезу. Та людина, яка була визнана дійсно великими людьми. Тими, хто є авторитетніше за нас, своїми сучасниками.