Жителя Хибайлівки буревій відніс на 200 метрів

52-річний житель Хибалівки Куликівського району Михайло Науменко 10 червня пас корів поблизу села. Почав накрапати дощ. Раптом здійнявся сильний вітер, потемніло. Пастухи стали збирати корів.

— Я з напарником Юрком Бурди-мом запрягав кобилу, — розказує Михайло Дмитрович. — Тільки хомут К одів, не вспів і подивиться, як мене закинуло за 200 метрів, пише "Вісник Ч"

Помню, шось ударило по голові. Але палок там не було, мо', об землю. Лежу в картошці, Юрко питає: «Де ти тут взявся? Тільки шо ж не було».

У Хибалівці від стихії постраждало 30 дворів. Буревій повністю зніс дах з трьох будинків, на четвертому зруйнував фронтон, на п'ятому зірвав десяток квадратних метрів заліза.
— Я побіг в сад загнати каченят, — розповідає 73-річний чернігівський дачник Володимир Шуба. — Зі сторони Дрімайлівки йшов низький глухий гул. Миттю все стало чорне. Біжу з саду — бачу, дерева гне до землі. Дивлюсь — за секунду яблуня вже лежить. Я не добіг до хати, став під стіну сараю й притулився спиною. Хрещусь: «Господи Боже, зупини хоч це». Вітер наче крутив з-під низу. Дощ ллє божевільний. Дивлюсь на дах сусідського сараю, а вода не вниз стікає, а тече наверх. Вітром її гнало туди.

На даху хати 57-річного Андрія Бобра залишилася тільки чверть листа шиферу.
— На вулиці стукнуло — двері в хату, сіни й веранду одразу одкрились, — переказує Андрій Петрович. — Була одкрита й ляда на чердак. Я вийшов закрити. Дивлюсь, вишня до землі гнеться. Чую, на голову капає. Я подивився — шихверу нема, світить небо. Хотів подивиться, чи точно на всій хаті нема, чи тільки на веранді знесло. Да дощ такий пережить, що не схотів виходить став, вийшов — криші нет.

У сусідній Дрімайлівці знесло дев'ять дахів. На будинках не лише познімало шифер, а й позавалювало фронтони. У Володимира Дуся обвалилася ще й частина цегляного облицювання стіни.
— Почався легенький дощик, я пішов до батька через дорогу. А через п'ять минут началася буря. Я стояв на порозі й дивився на свою хату — чи видержить вона. В хаті були жінка і діти — три дочки і син. Йшло трьома волнами. Перша нічого — ні шифер ніде не зорвала, другий раз — нічого. А третій — як піднялось! Оці берези пошти до землі нагнуло. Середину фронтона туди вдавило, і верх почав падать перед хатою.

На будинку Галини Березан теж завалило фронтон, знесло весь шифер, покрівля залишилася тільки на веранді.
— Весь потолок тік, — показує Галина Петрівна шматки шпалер, що звисають зі стелі. — По кісточки води було. З печі вода бігла. Пропала мебель.

Сусідам теж дісталося.

— Одкрилося окно, я почала занавіску закривать, дівчата-кричать: «Тікай оттуда», — розповідає мати шістьох дітей, 42-річна Любов Моруга. — Ми в коридорчик перебігли, наче овечки збилися — ляк такий, страх! Діма побіг у ту хату, каже, у сусідів немає криші. Ми у себе глянули — у нас тоже фронтон упав і шифер позлітав.