"Ніжинські робін гуди": історія триває

На цьому тижні адвокати жителя Ніжина (Чернігівська область) Владислава Поповича оскаржили вирок для нього і п'ятьох членів його угруповання. За вимагання та розбої молодим чоловікам дали від 7 до 11 років в'язниці. Не тільки захисники, але і багато звичайних людей вважають, що це занадто суворо. Наміри у хлопців, мовляв, були шляхетні, пише видання "комсомольська правда в Україні".

Зілля, гроші, два стволи

Дружина Поповича Олена не знає, сміятися їй чи плакати. Слідчі говорили, що за кілька місяців "роботи" в банді її чоловік розбагатів на 40000 доларів.

- І де ці гроші? - Зітхає дівчина. - Якби були, я б не пішла працювати вожатою в дитячий табір за 1,5 тисячі гривень, залишивши вдома дворічну дочку. А ще числюся матір'ю-одиначкою (плюс 260 гривень на сімейний бюджет), незважаючи на те що у моєї дівчинки є батько.

Свого тата дитина не пам'ятає: Влада заарештували в квітні 2010-го, коли дівчинці не було й місяця від народження. Як вона росте, він міг бачити тільки на фото, які Олена приносила в суд.

- Ми жили разом два роки, не розписувалися, - згадує Олена. - Влад заробляв на життя ріелторськими послугами - допомагав оформляти документи на нерухомість, землю.Одного разу повернувся додому в паніці - у його брата трапився напад епілепсії після уколу наркотику. Я не думала тоді, що ця історія його так зачепить.

Ніжин - містечко маленьке. Нудьгуюча молодь шукає розради в пиві і, на жаль, наркотиках. Як дістати дурь, знає чи не кожен школяр. Епілепсія брата, за версією Поповича, так перевернула його душу, що він вирішив особисто покарати тих, хто продав дозу.

До пошуків приєднався давній друг Влада - Сергій Ярмоленко. Біда торкнулася і його - хтось з близьких помер через передозування. У обох хлопців було аж ніяк не безхмарне минуле: по малолітці їх судили за крадіжку (отримали умовні терміни), а Попович пізніше встиг відсидіти за розбій.

"Зовсім вони не білі і пухнасті", - шепотілися місцеві жителі, напевно не замислюючись над тим, що хлопчики з ідеальними характеристиками проти наркобізнесу навряд чи ризикнули б піти.

Чистий район

- Все почалося з листівок, які Влад розклеював по району, - згадує Олена. - Просив повідомляти йому про точки продажів. Він став часто кудись їздити вночі. Але мені нічого не розповідав. Казав лише, що проводить бесіди з молоддю, змушував їх іти в спортзал.

Про те, чим займався чоловік насправді, Олена дізналася тільки через три місяці, незадовго до його арешту. Влад зізнався, що вони "притискали" наркодилерів. Спочатку розмовляли з наркоманами, які здавали їм торговців, ті вказували на більш авторитетних "колег" - і так діставалися до великих партій.

Хлопці вилучали все: від конопель до героїну. На місці знищували, фіксуючи на відео. Влад казав, що за три місяці вони зробили більше, ніж міліція за всі роки незалежності - фактично очистили район від наркоторговців!

- Наркоторговці назвали прізвища міліціонерів, які кришували наркобізнес в місті, - каже Олена. - Ми написали про це листа куди могли - в прокуратуру, міліцію, мерію, навіть Верховну Раду. А потім Влад провів прес-конференцію, де показав ролики, на яких дилери називають прізвища міліціонерів, причетних до бізнесу.

Після Попович скаржився друзям, що невідомі йому телефонують вночі, погрожують. Він боявся залишати машину біля будинку, щоб її не підірвали разом з усією садибою. А потім Влад зник разом з телефоном, в якому зберігалися ті самі ролики. По черзі затримали і його друзів. Серед них, до слова, був і рідний брат - той самий, який пережив напад епілепсії.

У багатих забирав, бідним не віддавав?

Олена шукала підтримки у журналістів та місцевих жителів. Мас-медіа навіть охрестили групу Поповича "робін гудами", які рятують місто від біди. Але прості жителі Ніжина на старання дівчини дивилися скептично - під час акції підтримки в місто приїхала сотня небайдужих киян, місцевих було не більше десятка.

- Люди боялися світитися, - каже Олена. - Їм усім тут жити.

За офіційною версією, Попович ніякий не "робін гуд", а звичайний бандит, який бив, стріляв в нещасних наркодилерів, вимагав назвати прізвища господарів бізнесу. А потім за мовчання вимагав у своїх жертв гроші. Ті довго терпіли, а потім пішли до міліції. Незабаром там відрапортували, що є звернення семи жертв, але насправді їх більше. Причому серед них є й прості підприємці, які не мають відношення до наркотиків. А люди, які нібито кришують цей бізнес, насправді в МВС ніколи не працювали.

- Учасники угрупування видавали себе за міліціонерів, - розповідав начальник Чернігівського облуправління по боротьбі з оргзлочинністю Олександр Силкін. - Людей вони вивозили в ліс, придумували витончені тортури.

- Так, я вірю, що мій чоловік міг дати комусь в обличчя, - парирує Олена. - Але стріляти точно не міг! На гачок Влада взяли після того, як він торкнувся території, де торгував наркотиками знайомий головного міліціонера міста. До речі, з усіх жертв бандитів у справі проходили тільки п'ятеро. А дати свідчення в суді погодилися лише двоє.

На питання, чи не занадто суворе покарання для хлопців, які спробували позбавити місто від біди своїми, нехай не зовсім законними методами, в прокуратурі не відповідають. А ось в міліції рапортують, що небезпечні злочинці, на яких висить 13 злочинів, засуджені справедливо.

- Мета у Поповича і компанії хороша, але реалізувалася неправильно, - каже організатор руху "Стоп наркотик!" Микола Колесник. - У такій справі потрібно пам'ятати головне - не переходити дорогу нечистим на руку міліціонерам. Адже наркотики - це їх "корова". Без зв'язків і знайомств в міліції в цій боротьбі важко вижити, навіть якщо кричати на все місто, що ви рятуєте людей від епідемії ВІЛ/СНІД.

З наркоторгівлею в Кривому Розі Колесник бореться три роки. Без біти, пістолета і погроз. Йому допомагають кілька хлопців: разом вони розробили сайт, на який надходить інформація від місцевих жителів про точках продажу і місцях зборів наркоманів. Спочатку відвідування зашкалювало. Колесник і його друзі не встигали передавати всю інформацію в міліцію. Часто адреси не підтверджувалися або наркодилери міняли локації.

- У Кривому Розі більше 20 000 наркоманів, - говорить Колесник. - Оборот від купівлі-продажу різних видів наркотиків перевищує розмір річного бюджету міста. І я здогадуюся: немає жодної точки, про яку не знали б місцеві дільничні.

Не згорнути затію під тиском підприємливих міліціонерів Колеснику вдалося завдяки знайомствам в обласній міліції. Зараз з інформацією про точки (інформаторами найчастіше виступають самі наркодилери, які хочуть відійти від справ) він звертається до обласного ВБНОН, де знаходить розуміння. Його навіть запрошують на зустрічі з міліціонерами і наркодилерами. На одній з таких Микола почув історію про банду екс-міліціонерів, які вбили свого конкурента - торговця наркотиками. І таких історій - десятки.

- Спочатку я хотів, щоб моя справа "пішла" по всій країні або хоча б регіоні, - зітхає Колесник. - Але досвід повторили тільки в Нікополі. І працювали недовго. Мабуть, знайти спільну мову з міліцією місцеві активісти не змогли.

ОФІЦІЙНО

- Міліція вітає будь-який прояв громадської активності, коли мова йде про боротьбу зі злочинністю, в тому числі розповсюдженням наркотиків, - говорить начальник Управління по зв'язках з громадськістю МВС України Володимир Поліщук. - Єдине, що така активність не повинна виходити за рамки закону. Якщо мова йде про боротьбу з наркотиками, не повинно бути насильницьких дій по відношенню до наркозалежних та наркоторговцям, ознак грабежу. І бажано, щоб така боротьба проходила у взаємодії з міліцією.

Маргарита Чимирис

11:06 | 13.06.2012 р. Високий Вал

Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі